Аскохітоз сорго

Ознаки аскохітозу проявляються у вигляді світлих або сіруватих плям з темною облямівкою на листках. З часом колір плям змінюється на бурий або жовтувато-коричневий.

Центральна частина некротичної плями вкривається дрібними чорними крапками — пікнідами гриба, які можна побачити за допомогою лупи. Вони зазвичай розташовані концентричними колами.

При високому рівні ураження плями зливаються, охоплюючи значну площу листової поверхні. Це призводить до передчасного відмирання та опадання листків, що значно послаблює рослину.

Окрім листя, інфекція може вражати стеблові оболонки та волоті. В таких випадках спостерігається деформація частин рослини, що впливає на процес формування насіння.

Діагностика базується на виявленні пікнід у центрі плям, що відрізняє цей вид плямистості від інших грибкових захворювань сорго.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta sorghi, який належить до порядку Sphaeropsidales. Цей мікроорганізм формує пікніди — спеціалізовані структури, де розвиваються спори (конідії) для поширення інфекції.

Патоген здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті на залишках рослин сорго. Грибниця (міцелій) перезимовує у рослинних рештках, що є первинним джерелом інфекції навесні.

Уражує різні види сорго: зернове, цукрове, суданську траву та віничне сорго. Хвороба проявляється на всіх стадіях росту, починаючи з появи перших справжніх листків.

Гриб розвивається в тканинах листка, викликаючи руйнування клітинного метаболізму та формування некротичних зон. Біологічна спеціалізація робить цей гриб постійним супутником посівів сорго в регіонах з достатнім зволоженням.

Вивчення життєвого циклу гриба дозволяє краще зрозуміти механізми виживання патогена та ефективно планувати агротехнічні заходи протидії.

Розвиток аскохітозу тісно пов'язаний з підвищеною вологістю повітря та опадами. Оптимальними умовами для проростання спор є температура повітря в межах +20°C...+25°C.

Краплинна волога на поверхні листя є необхідною для проростання конідій та проникнення інфекції через продихи. Роса та дощі стають основними факторами поширення патогену в посівах.

Загущені посіви сорго створюють сприятливий мікроклімат, де вологість зберігається довше, що сприяє інтенсивному розвитку хвороби.

Агротехнічні порушення, такі як надмірне внесення азотних добрив без збалансування калієм, знижують природну резистентність сорго до цього патогену.

Тривалі періоди вологої погоди під час вегетації можуть призвести до швидкого епіфітотійного розвитку хвороби на великих площах.

Шкодочинність полягає у суттєвому зменшенні асиміляційної поверхні листя, що знижує темпи фотосинтезу та накопичення поживних речовин.

Рослини, уражені аскохітозом, мають меншу висоту та слабше розвинену кореневу систему, що робить їх чутливішими до стресових факторів зовнішнього середовища.

Врожайність зерна та вихід зеленої маси знижуються, а якість корму погіршується через втрату поживних речовин та накопичення токсинів гриба.

При інтенсивному ураженні спостерігається зниження маси 1000 зерен, що негативно впливає на загальну продуктивність посівів та посівні якості майбутнього насіння.

Ослаблені хворобою рослини стають легкою мішенню для вторинних інфекцій, що додатково ускладнює стан посівів та знижує загальну рентабельність вирощування.

• Сівозміна: виключення сорго з посівів на 2-3 роки для переривання циклу розвитку гриба.
• Знищення рослинних решток шляхом глибокої оранки після збирання врожаю.
• Вибір стійких сортів сорго, адаптованих до кліматичних умов регіону.
• Протруювання насіння фунгіцидними препаратами перед посівом для захисту проростків.
• Обприскування посівів системними фунгіцидами при виявленні перших ознак хвороби під час вологої погоди.