Ареолатна плямистість бавовнику

Патоген належить до групи недосконалих грибів. Він зимує у вигляді міцелію або конідій на рослинних рештках, що залишаються на полі після збору врожаю.

Вторинним джерелом інфекції може бути заражене насіння, на поверхні якого зберігаються спори гриба. У ґрунті інфекція здатна зберігатися протягом тривалого періоду часу.

Поширення збудника під час вегетації відбувається за допомогою вітру та крапель дощу. Конідії осідають на здорових листках, проростають і проникають у тканини рослини.

Біологія гриба тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища, що дозволяє йому швидко накопичувати інфекційний потенціал у вологих умовах.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям на нижніх ярусах листя. Згодом ці плями збільшуються, набуваючи характерної кутастої форми, обмеженої жилками листка.

Назва хвороби походить від світлого кільця — ареоли, яка формується навколо темного центру плями. Це ключова ознака, що дозволяє візуально діагностувати ураження.

На нижній поверхні листкової пластини в місцях плям утворюється білуватий наліт, що свідчить про активне спороношення патогена в умовах високої вологості.

Поступово уражені ділянки некротизуються. При масовому ураженні листя передчасно жовтіє, скручується та опадає, що призводить до оголення стебел бавовнику.

• Поява кутастих плям із світлою облямівкою.
• Утворення світлого нальоту на нижньому боці листа.
• Некроз уражених тканин.
• Масове передчасне опадання листя.
• Порушення фізіологічних процесів рослини.

Основним чинником розвитку хвороби є надмірна вологість повітря та тривалі опади. Роса, що тривалий час не висихає вранці, сприяє проростанню конідій.

Оптимальна температура для розвитку гриба становить близько 20–25 градусів за Цельсієм. У теплу та вологу погоду інкубаційний період збудника значно скорочується.

Загущені посіви створюють мікроклімат із низькою інтенсивністю випаровування, що робить умови всередині посівів ідеальними для швидкого розповсюдження інфекції.

Надмірне азотне живлення провокує бурхливий ріст вегетативної маси, роблячи рослини більш вразливими до проникнення грибниці Ramularia gossypii.

Погане провітрювання посівів через забур'яненість або відсутність проріджування суттєво прискорює епіфітотійний процес на полі.

Хвороба завдає шкоди шляхом різкого зниження фотосинтезуючої здатності рослин, що безпосередньо впливає на налив коробочок та розвиток волокна.

Втрата листя призводить до порушення метаболізму, в результаті чого бавовник не може сформувати повноцінний врожай, що знижує загальний вихід бавовни-сирцю.

Ураження коробочок, хоча й зустрічається рідше, може призводити до погіршення якості волокна та зараження насіння, що робить його непридатним для майбутнього посіву.

Рослини, що втратили більшу частину листя, стають менш стійкими до інших захворювань та несприятливих погодних умов, що підвищує ризики загибелі врожаю.

З економічної точки зору, ареолатна плямистість спричиняє значні збитки через необхідність застосування фунгіцидів та загальне зниження якості сировини на переробних підприємствах.

Обов'язковим заходом є ретельна післязбиральна оранка з оборотом пласта, що забезпечує мінералізацію та швидке розкладання рослинних решток із збудником.

Використання стійких до хвороби сортів бавовнику дозволяє значно знизити ризик ураження та зменшити потребу в хімічних обробках під час вегетації.

Дотримання просторової ізоляції між полями, де раніше вирощувався бавовник, та впровадження сівозміни допомагає розірвати ланцюг інфекційного навантаження.

В період вегетації за перших ознак хвороби доцільно застосовувати фунгіциди системної дії, що дозволяють пригнітити подальше поширення гриба по полю.

Контроль за щільністю посівів та вчасна боротьба з бур'янами забезпечують кращу аерацію, що природним чином стримує розмноження грибкового патогена.