Стрептобацильоз

Даний мікроорганізм є виключно патогеном для хребетних тварин та людини, спричиняючи так звану гарячку від укусу щурів.

У науковій літературі з фітопатології цей вид не фігурує як збудник хвороб сільськогосподарських, плодово-ягідних або лісових культур.

Біологічний цикл бактерії тісно пов'язаний з організмом гризунів, які виступають головними резервуарами та переносниками в екосистемах.

Тому твердження про «стрептобацильоз рослин» є некоректним та таким, що не має підґрунтя в сучасній агрономічній науці.

Шкодочинність цього патогена для рослинництва є нульовою, оскільки він не здатний колонізувати рослинні тканини або впливати на метаболізм рослин.

Головною загрозою для господарства є присутність гризунів, що переносять збудник, які здатні пошкоджувати насіннєвий фонд та готову продукцію.

Персонал господарств, що контактує з гризунами або їхніми виділеннями, ризикує захворіти на тяжкі інфекційні захворювання.

Втрати в агросекторі опосередковано пов'язані з необхідністю витрат на дератизаційні заходи та забезпечення санітарно-гігієнічних вимог.

Ризики, пов'язані зі стрептобацильозом, належать до сфери ветеринарної медицини та охорони праці, а не захисту рослин.

Головний метод профілактики полягає у проведенні регулярної та ефективної дератизації на території складів, теплиць та ферм.

Необхідно забезпечувати належне зберігання врожаю в приміщеннях, недоступних для проникнення щурів та інших гризунів.

Підтримання санітарного стану виробничих об'єктів мінімізує умови для розмноження переносників інфекції.

Працівники повинні використовувати засоби індивідуального захисту під час роботи з зерновими культурами, що зберігаються тривалий час.

Спеціальних заходів для лікування рослин від цієї бактерії не розроблено, оскільки вони не є субстратом для її життєдіяльності.