Ностокові ціанобактерії

У сухому стані ці утворення нагадують темні, майже чорні або бурі кірочки, що легко кришаться при механічному впливі.

Під час зволоження колонії активно поглинають воду, розбухають та набувають желеподібної або студенистої консистенції.

Колір таких утворень зазвичай варіюється від оливково-зеленого до синьо-зеленого, що зумовлено високим вмістом хлорофілу.

В умовах закритих ґрунтів або на вологих ділянках полів ці організми здатні утворювати щільний килим, що перешкоджає газообміну.

Збудниками є бактерії ряду Nostocales — це фотосинтезуючі прокаріоти, які здатні до фіксації атмосферного азоту в ґрунті.

Організми є багатоклітинними нитками, що складаються з вегетативних клітин, гетероцист та акінет, які допомагають виживати.

В агрономічній практиці їх не класифікують як традиційних фітопатогенів, проте вони виступають серйозними конкурентами для культурних рослин.

Ці ціанобактерії активно розвиваються у верхніх шарах ґрунту, утворюючи складні біоценотичні зв'язки з іншими мікроорганізмами.

Біологічна особливість Nostocales полягає у їхній винятковій адаптивності до змін вологості та інтенсивності сонячного світла.

Головним фактором розвитку є надмірне зволоження ґрунту, що виникає через помилки в системі поливу або низьку аерацію.

Висока інтенсивність освітлення, особливо в теплицях, стимулює стрімке зростання цианобактеріальних матів на поверхні.

Нейтральна або слаболужна реакція ґрунтового розчину (pH 7,0 і вище) створює ідеальне середовище для їхнього розмноження.

Наявність у ґрунті великої кількості фосфору, що часто пов'язано з надмірним внесенням добрив, сприяє масовому розвитку.

Ущільнення ґрунту та відсутність регулярного розпушування сприяють формуванню застійних зон, де колонізація відбувається миттєво.

Основна шкода полягає у формуванні ґрунтової кірки, яка перекриває доступ кисню до кореневої системи проростків.

Під час висихання кірка механічно травмує епідерміс молодих рослин, створюючи умови для розвитку вторинних патогенів.

Ціанобактерії можуть накопичувати в своєму слизі різні мікроорганізми, які згодом можуть стати джерелом хвороб для овочевих культур.

Вони конкурують за поживні речовини, засвоюючи доступний азот та мінеральні елементи, необхідні для росту культур.

Розростання цианобактерій негативно впливає на фізико-хімічні властивості субстрату, порушуючи його нормальну структуру.

Ефективним заходом є систематичне розпушування верхнього шару ґрунту для порушення цілісності ціанобактеріальних колоній.

Важливо оптимізувати графік поливу, уникаючи застою води на поверхні, особливо у закритому ґрунті.

Внесення гіпсу або інших меліорантів допомагає знизити рН ґрунту, що обмежує умови для розвитку Nostocales.

Використання мульчувальних матеріалів перешкоджає доступу світла до поверхні ґрунту, що пригнічує фотосинтез ціанобактерій.

У критичних випадках допустиме застосування альгіцидів або обробка поверхні фунгіцидами на основі міді для боротьби з водоростями.