Гумоз пшениці

Цей мікроорганізм здатний колонізувати судинну систему рослин-господарів, спричиняючи специфічну закупорку провідних шляхів.

Бактерія тісно асоційована з нематодами роду Anguina, які виступають у ролі переносників та первинних ушкоджуючих агентів, що полегшують проникнення патогену.

Поширення збудника відбувається переважно через заражений посівний матеріал, у якому бактерії можуть зберігатися тривалий час у стані анабіозу.

У природному середовищі патоген адаптований до посушливих умов, що робить його небезпечним для регіонів, де вирощують озиму пшеницю.

До основних симптомів ураження належить деформація стебел та листя, що часто проявляється у їх скручуванні та викривленні.

На суцвіттях та колосках формуються специфічні бактеріальні гали, всередині яких міститься густа клейка маса — ексудат, що нагадує камедь.

Рослини, уражені Rathayibacter iranicus, зазвичай відстають у рості, виглядають пригніченими та мають хлоротичний вигляд.

У разі сильного розвитку інфекції колосся не розвивається належним чином, зерно стає щуплим або зовсім не утворюється.

Під час візуального огляду на стеблах можна помітити характерні смуги або потемніння, спричинені пошкодженням судинного пучка бактеріальним ексудатом.

Розвиток хвороби тісно корелює з активністю нематод-переносників, які активізуються у весняний період за певних температурних режимів.

Оптимальні умови для зараження включають наявність вологи в період проростання насіння та виходу рослин у трубку, що дозволяє бактеріям мігрувати.

Висока щільність популяції нематод у ґрунті значно підвищує ризик спалаху гумозу на посівах озимої пшениці.

Мінімальний обробіток ґрунту або відсутність сівозміни сприяють накопиченню інфекційного початку у верхніх горизонтах ґрунту.

Температурні коливання в міжсезоння впливають на виживання бактеріальних клітин всередині рослинних решток, що залишилися на полі після збирання.

Основна шкода полягає у суттєвому зниженні врожайності зерна, яка може досягати критичних значень під час епіфітотії.

Уражена продукція втрачає свої посівні якості, оскільки насіння стає носієм патогенної бактерії.

Інфекція погіршує якісні показники зерна, впливаючи на його товарний вигляд та придатність для подальшої переробки в борошномельній промисловості.

Польова схожість насіння, отриманого з уражених ділянок, значно знижується через присутність всередині них колоній Rathayibacter iranicus.

Економічний збиток складається з прямих втрат врожаю та витрат на вимушену зміну насіннєвого фонду і фумігацію ґрунту.

Основним методом боротьби є використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу, не ураженого нематодами та бактеріями.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни допомагає розірвати цикл розвитку нематоди-переносника, що обмежує поширення бактерії.

Глибока оранка з оборотом пласта сприяє знищенню рослинних решток та зниженню чисельності зимуючих форм патогену.

Застосування агротехнічних прийомів щодо знищення бур'янів родини злакових, які можуть бути резерваторами інфекції, є обов'язковим.

У зонах ризику рекомендується використання стійких сортів пшениці та проведення протруювання насіння спеціальними препаратами.