Брадиризобіум
Bradyrhizobium
Брадиризобіум (Bradyrhizobium) не є збудником хвороб або патогеном рослин. Це рід корисних ґрунтових бактерій, які вступають у симбіоз із кореневою системою бобових рослин.
Вміст розділу
Брадиризобіум
Ці мікроорганізми живуть у ґрунті та проникають у коріння рослин, де утворюють спеціальні структури — бульбочки, необхідні для здійснення біологічної фіксації азоту.
Рослина забезпечує бактерії енергією у вигляді вуглеводів, а натомість отримує доступний для споживання азот, який бактерії вилучають безпосередньо з повітря.
Цей процес є критично важливим для природного відновлення родючості ґрунтів та зменшення потреби у внесенні мінеральних азотних добрив.
Через наявність наростів на коренях (бульбочок) недосвідчені аграрії часто помилково приймають діяльність цих корисних бактерій за прояв патологічних захворювань або галлів.
Головною ознакою ефективної симбіотичної активності є наявність розвинених бульбочок на корінні бобових культур протягом вегетаційного періоду.
Внутрішня тканина функціональних бульбочок має характерний рожевий або червоний відтінок, зумовлений наявністю білка леггемоглобіну, що регулює кисень.
Рослини, що вступили в успішний симбіоз, мають насичено-зелене забарвлення листя та інтенсивно розвиваються навіть на ґрунтах з низьким вмістом поживних речовин.
Відсутність ознак симбіозу приводить до появи хлорозу, пожовтіння нижніх листків та загального відставання рослин у рості через азотне голодування.
Не слід плутати ці бульбочки з патологічними розростаннями, спричиненими нематодами; останні зазвичай мають іншу форму і виглядають як хаотичні деформації кореня.
Оптимальне функціонування цих бактерій залежить від наявності специфічного штаму, який повинен бути сумісним із конкретним видом чи сортом бобової культури.
Температура ґрунту є визначальним чинником: активна діяльність бактерій спостерігається при стабільних показниках від +20 до +28 градусів за Цельсієм.
Рівень кислотності ґрунту має бути близьким до нейтрального (pH 6.0–7.5), оскільки в кислих середовищах виживання та розвиток колоній значно обмежуються.
Потреба у волозі є помірною; перезволоження ґрунту обмежує доступ кисню до коренів, що блокує механізм азотфіксації всередині бульбочок.
Надмірна кількість доступного мінерального азоту в ґрунті може виступати інгібітором, оскільки рослина починає «лінуватися» та відмовляється від симбіозу з бактеріями.
Брадиризобіум є виключно корисним об'єктом, що сприяє підвищенню врожайності та якості продукції завдяки збагаченню ґрунту органічним азотом.
Будь-яка шкода від цих бактерій відсутня; вони є незамінним елементом екологічного землеробства та сучасної технології вирощування сої та люпину.
Можливі втрати врожаю виникають не через бактерії, а через порушення технології інокуляції, коли бактерії не колонізують коріння в достатній кількості.
Неефективні штами, що іноді зустрічаються в природі, можуть утворювати малоактивні бульбочки, які не приносять користі, але це не є хворобою в класичному розумінні.
Тому головне завдання агронома — забезпечити якісну інокуляцію, щоб максимізувати користь від взаємодії з корисними мікроорганізмами.
Основним методом контролю є вибір та застосування якісних біопрепаратів (інокулянтів), що містять відібрані високоефективні штами бактерій.
Важливо забезпечити правильне зберігання інокулянтів та їх використання відповідно до інструкції безпосередньо перед висівом насіння.
Проведення агротехнічних заходів з розкислення ґрунту (вапнування) є обов'язковим для підтримання життєдіяльності бактеріальних колоній у ґрунті.
Необхідно уникати змішування інокулянтів з хімічними протруйниками, які можуть виявитися токсичними та знищити корисну мікрофлору на поверхні насіння.
Дотримання сівозміни дозволяє накопичувати корисні популяції бактерій у ґрунті, що забезпечує стабільну врожайність бобових культур протягом років.