Борзія тригніздна

Головним візуальним симптомом є утворення темно-зеленого або синюватого нальоту на поверхні ґрунту. Наліт має маслянисту або ковзку консистенцію при високій вологості.

З часом цей наліт ущільнюється, перетворюючись на своєрідну плівку або кірку, яка може розтріскуватися при висиханні, перешкоджаючи нормальному газообміну ґрунту.

Рослини, що страждають від такого сусідства, мають пригнічений вигляд. Спостерігається затримка темпів росту через дефіцит кисню у кореневій зоні (явище гіпоксії).

Можливий хлороз нижніх листків, який розвивається внаслідок порушення живлення та транспірації. Поступово рослина слабшає, втрачаючи здатність до повноцінного розвитку.

Для підтвердження діагнозу необхідно провести мікроскопічне дослідження, щоб виявити характерні для Borzia trilocularis фрагментовані нитки, оскільки візуально наліт схожий на звичайні водорості.

Борзія тригніздна (лат. Borzia trilocularis) — це мікроскопічний організм, що відноситься до групи цианобактерій. В агрономічній практиці цей об'єкт розглядається як патоген, здатний колонізувати зволожені субстрати та прикореневу зону культурних рослин.

Цей організм є фототрофним прокаріотом, який формує специфічні нитчасті колонії. У науковій літературі його описують як частину біоценозу, що здатна пригнічувати ріст рослин за умови надмірного розмноження в теплицях.

Хвороба проявляється у вигляді біологічного нальоту, який блокує доступ кисню до кореневої системи. Це специфічна проблема, що виникає переважно в закритому ґрунті при порушенні мікроклімату.

Біологія збудника базується на вегетативному розмноженні за допомогою фрагментації трихомів. Він є вкрай залежним від наявності капілярної або капельної вологи на поверхні субстрату.

Генетична гнучкість Borzia trilocularis дозволяє йому швидко адаптуватися до умов теплиць, де стабільно підтримується висока вологість повітря та ґрунту.

Основним чинником поширення хвороби є надмірна вологість ґрунту. Постійно вологий субстрат є ідеальним середовищем для вегетації цих організмів.

Інтенсивне освітлення в теплицях, особливо при штучному доосвітленні, стимулює активність фотосинтезу патогена, що прискорює його колонізацію.

Високий рівень поживних елементів (фосфор, азот) у верхньому шарі ґрунту створює сприятливі умови для спалахів розвитку цианобактерій.

Погана циркуляція повітря сприяє застійним явищам, що підтримує вологість на критичному для рослин рівні та дозволяє колоніям розростатися.

Оптимальний температурний діапазон для активного метаболізму Borzia trilocularis становить від 20 до 28 градусів тепла.

Головна шкода полягає у фізичному ущільненні верхнього шару ґрунту, що перекриває доступ кисню. Це призводить до задухи коріння та розвитку кореневих гнилей.

Через накопичення вологи під плівкою цианобактерій створюються умови для розвитку вторинних патогенних грибів, таких як Pythium spp.

Продукти обміну речовин цього організму можуть локально змінювати кислотність субстрату, що негативно впливає на засвоєння рослинами поживних речовин.

Масове розростання знижує товарний вигляд розсади, що є критичним для розплідників, які працюють на ринок декоративних та овочевих культур.

У великих господарствах наявність такого нальоту ускладнює догляд за посівами, вимагаючи додаткових трудовитрат на механічне очищення ґрунту.

Необхідно нормалізувати графік поливу, уникаючи тривалого перезволоження верхнього шару ґрунту. Рослини повинні мати час на просихання між поливами.

Важливо забезпечити ефективну вентиляцію приміщень, щоб знизити вологість повітря та поверхні ґрунту.

Регулярне обережне розпушування верхнього шару ґрунту руйнує плівку, що формується цианобактеріями, і перериває їх життєвий цикл.

Використання мульчування сухими матеріалами (дрібний гравій, агроперліт) запобігає прямому контакту вологого субстрату з повітрям, що обмежує розвиток водоростей.

У крайніх випадках застосовують фунгіциди та альгіциди, що дозволені для використання у захищеному ґрунті, згідно з інструкцією виробника.