Валсовий некроз

Перші симптоми проявляються у вигляді втиснутих плям на корі штамбів та скелетних гілок, які з часом набувають бурого кольору та поступово засихають.

На уражених ділянках шкірка кори стає дуже тендітною. Поверхня вкривається дрібними виступаючими пікнідами — плодовими тілами гриба, що нагадують гусячу шкіру.

Уражена кора відмирає та темніє, іноді стаючи майже чорною. Якщо некроз охоплює гілку по колу, вона починає передчасно в’янути та засихати разом із листям.

Під шаром мертвої кори тканина деревини також темніє, стає пухкою та виділяє специфічний гнильний запах, що є наслідком діяльності грибниці.

Сильне ураження центрального провідника або основи штамба призводить до поступового відмирання всієї крони та загибелі дерева в цілому.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Valsa ceratosperma (анаморфа Cytospora ceratosperma). Патоген уражає кору та камбій, що призводить до відмирання тканин рослини.

Гриб проникає в дерево через рани, що виникають внаслідок механічних пошкоджень, морозобоїн, сонячних опіків або неправильно виконаної обрізки крони.

Розвиваючись у корі, міцелій формує численні строми — випуклі плодові тіла, які з часом проривають епідерміс кори, виходячи назовні у вигляді дрібних горбків.

Основний спосіб поширення інфекції — конідії, що переносяться краплями дощу, вітром, а також комахами, які відвідують хворі ділянки дерева.

Гриб характеризується тривалим періодом розвитку і здатністю зберігатися в уражених тканинах протягом багатьох років, що робить його вкрай небезпечним для стабільності саду.

Хвороба найактивніше розвивається на ослаблених деревах. Фактори стресу, такі як посуха, перезволоження ґрунту або підмерзання, значно підвищують сприйнятливість культур.

Висока вологість повітря та помірні температури є ідеальними умовами для проростання спор та активного розмноження гриба в тканинах кори.

Наявність відкритих ран після обрізки є критичним фактором. Якщо зрізи не дезінфікувати, ризик зараження через них підвищується в десятки разів.

Осінній період є особливо небезпечним, оскільки гриб активно розповсюджується в той час, коли дерева готуються до спокою, а рани загоюються повільно.

Надмірна загущеність посадок, що перешкоджає нормальній циркуляції повітря та просиханню стовбурів після дощу, сприяє накопиченню інфекційного фону в саду.

Валсовий некроз є серйозною загрозою для промислових садів та присадибних ділянок, оскільки він часто діагностується вже тоді, коли дерево неможливо врятувати.

Найбільшої шкоди патоген завдає таким культурам як Яблуня домашня та Груша звичайна, провокуючи масове засихання гілок.

Хвороба негативно впливає на загальний фізіологічний стан дерева, що призводить до різкого зниження врожайності та якості плодів перед загибеллю рослини.

Некроз швидко поширюється вздовж гілок, і через 2–3 роки після первинного зараження дерево може повністю втратити здатність до плодоношення.

Шкодочинність також полягає в тому, що уражені дерева стають осередками постійної інфекції для всього саду, вимагаючи радикальних заходів щодо їх видалення.

Ефективна боротьба базується на суворому дотриманні правил агротехніки. Сильні та здорові дерева набагато краще протистоять проникненню спор гриба.

Вкрай важливо вчасно проводити санітарну обрізку. Всі хворі гілки слід вирізати, захоплюючи здорову ділянку, та обов'язково виносити за межі саду для спалювання.

Після будь-якої обрізки місця зрізів слід обробляти дезінфікуючими засобами на основі міді та захищати шаром садової фарби або вару.

Профілактичне обприскування саду фунгіцидами навесні, до розпускання бруньок, та пізньої осені суттєво знижує запас спор патогену на корі дерев.

Побілка стовбурів вапняним розчином із додаванням фунгіцидів та препаратів міді допомагає запобігти сонячним опікам і захищає кору від заселення грибком.