Пеніцильозна гниль

Перші симптоми проявляються у вигляді м'яких плям, які поступово збільшуються. Згодом на поверхні плям з'являється характерний наліт, який з часом стає інтенсивно синьо-зеленим або блакитним.

Уражені тканини швидко стають м'якими та водянистими. Внутрішня частина плоду часто перетворюється на рихлу масу, що супроводжується специфічним затхлим запахом, характерним для плісняви.

У цибулин та часнику спостерігається висихання нижньої частини, яке поступово переходить на луски. Під лусками утворюються цілі колонії спор, що нагадують порошкоподібну масу.

У плодових культур, таких як цитрусові, шкірка стає ламкою, а всередині плоду утворюються порожнини, заповнені міцелієм. Уражені плоди швидко втрачають свою форму та масу.

При високій вологості розвиток хвороби відбувається вкрай динамічно, і один заражений плід здатний спричинити появу осередку гниття серед здорової продукції протягом кількох діб.

Збудником цієї хвороби є гриби роду Penicillium, які є типовими сапротрофами та надзвичайно поширені в природі. Вони здатні розвиватися на найрізноманітніших субстратах, включаючи рослинні залишки та плоди.

Гриб поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться вітром або разом з вологою. Він здатен вражати такі культури, як цибуля, часник, спаржа, папая, цитрусові, кавун, суниця та батат.

Інфекція потрапляє всередину рослин переважно через тріщини, подряпини або інші механічні пошкодження. Міцелій гриба активно розвивається в тканинах, виділяючи ферменти, що розчиняють клітинні стінки.

Особливістю цих грибів є їхня здатність зберігати життєздатність протягом тривалого часу на стінках складських приміщень, дерев'яних ящиках та в ґрунті, що робить боротьбу з ними досить складною.

Важливо пам'ятати, що патоген виділяє специфічні токсини в процесі росту, тому вражену продукцію категорично не можна вживати в їжу чи використовувати як корм для тварин.

Ключовим фактором, що сприяє розвитку пеніцильозу, є підвищена відносна вологість повітря, яка перевищує 85 відсотків. Саме волога середа стимулює швидке проростання спор.

Гриби роду Penicillium можуть розвиватися в широкому температурному інтервалі. Вони чудово себе почувають навіть при знижених температурах, які зазвичай підтримуються в холодильниках для зберігання продукції.

Погана вентиляція в місцях зберігання призводить до утворення конденсату на плодах, що стає ідеальним пусковим механізмом для зараження через найменші мікропошкодження шкірки.

Тривале зберігання в неочищеній тарі, яка була заражена спорами попередніх врожаїв, значно підвищує ризик масового спалаху хвороби в сховищі.

Рослини, що вирощувалися в умовах дефіциту мікроелементів або піддавалися стресовим факторам, мають слабші захисні механізми, що полегшує проникнення інфекції в їхні тканини.

Головна небезпека полягає у величезних втратах врожаю при зберіганні. Пеніцильозна гниль здатна знищити більшу частину закладеної на зберігання продукції за короткий час.

Окрім прямих економічних збитків, хвороба спричиняє псування всієї партії продукції через її токсичність, оскільки гриби виробляють небезпечні для здоров'я людини сполуки.

Продукція втрачає свої смакові якості, зовнішній вигляд та товарну привабливість, що унеможливлює її реалізацію через торговельні мережі.

Інфекція може переноситися в полі, що створює ризик зараження здорових плодів ще під час збору, ускладнюючи подальше сортування врожаю перед закладкою на зберігання.

Поширення спор у повітрі складських приміщень може негативно впливати на персонал, викликаючи алергічні реакції та створюючи небезпечне середовище для роботи.

• Проведення ретельної санітарної обробки складів, контейнерів та тари перед початком сезону.
• Суворий контроль за дотриманням температурного режиму та рівня вологості в приміщеннях.
• Використання якісних фунгіцидів для профілактичних обробок вегетуючих рослин.
• Обережне поводження з продукцією під час збору, щоб мінімізувати пошкодження шкірки.
• Регулярний огляд продукції у сховищах та негайне видалення інфікованих одиниць.