Сітчаста плямистість ячменю

Перші ознаки ураження з'являються на сходах у вигляді дрібних коричневих крапок, які поступово розростаються у видовжені плями.

Характерною особливістю є утворення сітчастого малюнка, що складається з темних смуг, які перетинаються між собою на тлі жовтої тканини листа.

З часом уражені ділянки набувають темно-бурого відтінку, листя жовтіє, в'яне та передчасно відмирає.

При підвищеній вологості на плямах можна побачити оливково-сірий наліт, який є масовим спороношенням гриба.

Якщо ураження сильне, хвороба переходить на піхви листків, стебло та колос, що значно погіршує налив зерна.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Drechslera teres, який у природних умовах має статеву стадію Pyrenophora teres.

Інфекція зберігається у вигляді грибниці в насінні, а також як псевдотеції на рослинних рештках, що залишилися на поверхні ґрунту.

Гриб вражає ячмінь озимий та ярий, проявляючи високу здатність до адаптації в різних кліматичних зонах.

Конідії патогена поширюються за допомогою вітру на великі відстані, що сприяє швидкому охопленню великих площ посівів.

Генетична мінливість гриба обумовлює появу нових агресивних рас, які здатні долати імунітет навіть відносно стійких сортів.

Розвиток патогена найбільш інтенсивно відбувається при температурі від +15°C до +22°C та високій вологості повітря.

Опади у вигляді частих дощів та ранкова роса створюють ідеальні умови для проростання конідій та подальшого проникнення в тканини рослини.

Густі посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, швидше накопичують інфекційне навантаження.

Пізні посіви ярого або надто ранні посіви озимого ячменю можуть стати об'єктами раннього зараження хворобою.

Наявність значної кількості стерні та непереораних решток попереднього врожаю є критичним фактором поширення інфекції.

Основна шкода від хвороби проявляється у зниженні інтенсивності фотосинтезу через масштабне руйнування листової поверхні.

Уражені посіви дають значно менший врожай через зменшення маси тисячі зерен та зниження їхньої натури.

Зерно, отримане з хворих посівів, втрачає посівні та технологічні якості, особливо важливо це для пивоварної промисловості.

Рослини стають менш стійкими до посухи та інших несприятливих погодних умов через виснаження кореневої системи.

Економічні втрати фермерських господарств можуть складати від 10 до 40% при ігноруванні заходів фунгіцидного захисту.

Дотримання сівозміни з інтервалом не менше 2-3 років між висівом ячменю на одному полі є базовою умовою профілактики.

Заорювання пожнивних решток мінімізує джерела інфекції, які можуть призвести до зараження нових посівів.

Використання протруйників насіння дозволяє захистити рослини на початкових етапах розвитку від внутрішньої та зовнішньої інфекції.

• Застосування фунгіцидів у фазі кущення або виходу в трубку при появі перших плям.
• Вибір сортів з високою генетичною резистентністю до сітчастої плямистості.
• Оптимізація густоти посіву та норм внесення добрив.

Моніторинг фітосанітарного стану посівів є обов'язковим для прийняття рішення про доцільність обробки посівів хімічними препаратами.