Біла коренева гниль

Першим симптомом ураження білою кореневою гниллю є передчасне в'янення листя, яке згодом набуває жовтого забарвлення і засихає, залишаючись на гілках.

Під час огляду кореневої шийки та великих коренів можна виявити білий повстяний наліт, який є активним міцелієм гриба, що поступово руйнує тканини рослини.

При заглибленому огляді коренів помітно зміну їхнього кольору на бурий або чорний; тканина стає м’якою, вогкою та видає виражений грибний запах.

У тканинах кори та деревини коріння можна помітити дрібні чорні утворення — склероції, які забезпечують виживання патогена в ґрунті протягом багатьох років.

З часом уражені дерева повністю втрачають здатність поглинати вологу та поживні речовини, що призводить до відмирання кореневої системи та загибелі рослини.

Збудником захворювання є гриб Rosellinia necatrix, який належить до класу аскоміцетів і веде ґрунтовий спосіб життя, вражаючи багато культур.

Гриб має здатність до тривалого сапротрофного існування на органічних рештках, що робить його надзвичайно стійким до несприятливих умов середовища.

Інфекція поширюється через прямий контакт коренів здорових рослин з міцелієм гриба в ґрунті, а також через воду або інструменти при обробітку землі.

Патоген утворює велику кількість спор, які можуть поширюватися вітром, забезпечуючи нові осередки зараження на значних відстанях від джерела.

Біологічні особливості гриба дозволяють йому вражати як молоді саджанці, так і дорослі плодові дерева, поступово виснажуючи їхні енергетичні ресурси.

Розвитку хвороби сприяє надмірна вологість ґрунту, особливо на ділянках з важким механічним складом, де вода застоюється після дощів або поливу.

Оптимальна температура для розвитку міцелію Rosellinia necatrix становить близько 20–25 градусів, що збігається з активним вегетаційним періодом рослин.

Дефіцит аерації в ґрунті суттєво послаблює імунну систему рослин, створюючи умови, у яких гриб швидше проникає у тканини та розмножується.

Неправильне внесення добрив, зокрема надлишок азотних сполук, стимулює розвиток патогена та робить кореневу систему вразливою до вторинних інфекцій.

Наявність у ґрунті залишків старої деревини, пнів або коріння попередніх насаджень створює сприятливий субстрат для накопичення та поширення гриба.

Біла коренева гниль є одним із найбільш небезпечних захворювань яблуні та інших плодових культур, оскільки вона вражає кореневу систему — основу життя дерева.

Шкодочинність полягає у зниженні врожайності, погіршенні якості плодів та загальному пригніченні життєвих функцій дерева протягом тривалого періоду.

Відсутність своєчасних заходів призводить до загибелі великих масивів саду, що тягне за собою значні фінансові втрати для господарства.

Здатність гриба довго зберігатися в ґрунті робить неможливим використання зараженої ділянки для висадки чутливих плодових порід протягом тривалого часу.

Хвороба важко піддається лікуванню на пізніх стадіях, тому часто єдиним ефективним методом контролю залишається повна ліквідація заражених дерев.

Профілактика є основою захисту, тому слід обирати добре дреновані ділянки для закладання нових садів та забезпечувати належний догляд за ґрунтом.

Важливо видаляти всі рештки старих коренів при розкорчуванні саду, оскільки вони є головними резерватами інфекції в ґрунтовому середовищі.

Застосування біологічних препаратів на основі Trichoderma дозволяє створити захисний бар'єр у прикореневій зоні та витіснити патогенні гриби.

У разі виявлення хвороби уражені екземпляри потрібно видаляти разом із землею з прикореневої зони, після чого проводити термічну або хімічну дезінфекцію.

• Використання здорового, сертифікованого посадкового матеріалу, стійкого до гнилей.
• Регулярний моніторинг стану кореневої шийки дерев.
• Контроль водно-повітряного режиму ґрунту шляхом внесення органіки та структурування.
• Дезінфекція садових інструментів дезінфікуючими розчинами після кожного контакту з хворими деревами.