Церкоспорельозна коренева гниль

Найбільш помітним симптомом є поява специфічних плям, відомих як «очка» (глазок), на нижній частині стебел, що межують із ґрунтом.

Ці плями мають світлу середину та темну облямівку, що чітко виділяється на здорових тканинах стебла у весняний період.

Уражені стебла втрачають міцність, стають крихкими та схильними до вилягання, навіть за помірних вітрових навантажень.

Усередині стебла, у зоні ураження, можна помітити щільний наліт грибниці, який свідчить про активну фазу життєдіяльності патогену.

Згодом рослини передчасно жовтіють, колосся стає пустотілим або формує дрібне, щупле зерно, що значно знижує загальну врожайність.

Збудником цієї хвороби є гриб Oculimacula yallundae, який спеціалізується на ураженні прикореневої частини стебел злакових культур.

За типом це інфекційне захворювання, що вражає кореневу систему та нижні міжвузля, призводячи до порушення живлення рослини.

Гриб зберігається в ґрунті на залишках стерні, де може виживати протягом декількох років, чекаючи на сприятливі умови для зараження.

Цикл розвитку патогену включає утворення спор (конідій), які за вологої погоди поширюються краплями дощу на здорові частини рослин.

Після проникнення в тканини міцелій гриба поступово розростається, руйнуючи цілісність стебла та викликаючи його подальшу деградацію.

Розвиток гриба Oculimacula yallundae найінтенсивніше відбувається при помірних температурах в межах +5... +15 градусів Цельсія.

Підвищена вологість ґрунту та повітря є ключовою умовою для проростання спор та інфікування посівів в осінньо-весняний період.

Густі посіви та ранні терміни сівби озимини створюють сприятливе середовище для накопичення вологи та розмноження збудника хвороби.

Часті опади навесні сприяють вертикальному перенесенню спор від нижніх листків до стебел, що посилює масштаби епіфітотії.

Порушення сівозміни, зокрема висівання озимих зернових після попередників-злаків, різко збільшує ризик масового зараження поля.

Хвороба завдає значної шкоди, оскільки призводить до зниження врожайності на 30% і більше залежно від ступеня ураження посівів.

Масове вилягання посівів, спричинене церкоспорельозом, ускладнює роботу комбайнів та призводить до значних втрат зерна під час збирання.

Через руйнування судинної системи стебла поживні речовини не доходять до колоса, що спричиняє утворення щуплого зерна з низькими показниками якості.

Послаблені патогеном рослини стають більш вразливими до стресових факторів навколишнього середовища та інших хвороб.

Додаткові економічні витрати виникають через необхідність проведення фунгіцидних обробок, що підвищує собівартість отриманої продукції.

Найефективнішим заходом є правильна сівозміна, що передбачає введення проміжних культур, які не є господарями для цього гриба.

Якісний обробіток ґрунту з глибокою заробкою рослинних решток допомагає знищити джерела інфекції, що знаходяться в стерні.

Використання стійких до церкоспорельозу сортів пшениці та ячменю суттєво знижує ймовірність розвитку епіфітотії на виробничих посівах.

Застосування фунгіцидів системної дії в період кущення дозволяє ефективно зупинити поширення інфекції та захистити стебло від руйнування.

Регулярний фітосанітарний моніторинг полів дозволяє вчасно виявити патоген та прийняти рішення про необхідність хімічного захисту посівів.