Летюча сажка

Перші ознаки ураження летючою сажкою стають видимими лише у фазу виходу в трубку та колосіння. Хворі рослини часто випереджають здорові у розвитку.

Колос перетворюється на чорну масу спор, які легко розпилюються вітром. Залишається лише остьовий стрижень, який з часом стає голим.

Спочатку ця маса прикрита тонкою плівкою, але вона швидко руйнується, оголюючи спори, що розлітаються на сусідні здорові квітки.

Хвороба вражає всі колоски в колосі, а інколи й усі колоси на одній рослині. Жодних зерен у такому колосі не утворюється.

Виявлення симптомів на полі вказує на використання зараженого насіннєвого матеріалу в попередньому сезоні.

Збудником цієї хвороби є гриб Ustilago tritici. Це спеціалізований патоген, який вражає злакові культури, зокрема пшеницю озиму та ярову, а також ячмінь.

Життєвий цикл гриба починається під час цвітіння зернових. Теліоспори потрапляють на приймочку маточки здорового колоса, проростають і проникають у зародок зерна.

У середині зернівки гриб залишається у стані спокою у формі грибниці, не впливаючи на схожість насіння. Виявити зараження візуально неможливо.

Після висіву такого зерна грибниця активується і починає рости разом із рослиною, просуваючись у точку росту та стебло.

Розвиток патогена відбувається приховано, доки рослина не почне колоситися, після чого гриб повністю захоплює генеративні органи.

Найкращі умови для зараження летючою сажкою спостерігаються під час цвітіння злаків. Температурний оптимум для проростання спор становить +18...+24°C.

Підвищена вологість повітря та опади у період цвітіння значно збільшують ризик інфікування, оскільки сприяють поширенню спор гриба.

Подальший розвиток грибниці всередині рослини залежить від інтенсивності росту злаку. Уповільнений ріст рослини через холодну погоду сприяє кращому поширенню інфекції в тканинах.

Спори гриба здатні переноситися вітром на великі відстані, заражаючи здорові посіви в радіусі кількох кілометрів.

Ефективність зараження залежить від синхронності фази цвітіння зернових та наявності спор у повітрі.

Летюча сажка завдає прямих збитків через повну стерильність уражених колосків. Урожай з таких рослин дорівнює нулю.

Використання власного насіння без перевірки призводить до прогресуючого накопичення інфекції на полях, що в перспективі загрожує втратою всього врожаю.

Хвороба не має виражених симптомів на листках чи стеблах, тому фермери часто недооцінюють небезпеку до моменту появи чорних колосків.

Поширення хвороби знижує якісні показники зерна, оскільки спори сажки можуть потрапляти на здорове зерно під час збирання врожаю.

Висока шкідливість вимагає комплексного підходу до захисту, оскільки лікувати рослини під час вегетації проти цього патогена неможливо.

Основним заходом боротьби є використання здорового, сертифікованого посівного матеріалу, який пройшов перевірку на наявність внутрішньої інфекції.

Протруювання насіння є обов’язковою умовою для запобігання поширенню летючої сажки, оскільки препарати знищують грибницю всередині зародка.

Використання стійких до хвороби сортів дозволяє значно знизити ризики, навіть при несприятливих погодних умовах.

• Обов'язкове протруювання насіння системними фунгицидами.
• Використання здорового насіннєвого матеріалу з незаражених полів.
• Дотримання просторової ізоляції між товарними та насіннєвими посівами.
• Вирощування сортів, що мають генетичну стійкість до Ustilago tritici.

При виявленні симптомів у полі рекомендується проводити ретельну очистку насіння та обов'язково використовувати фунгіциди з високою системною активністю.