Фітоплазмоз

Найбільш типовим проявом хвороби є віресценція, тобто перетворення пелюсток квіток на зелені листоподібні утворення.

Іншим класичним симптомом є проліферація, що супроводжується аномальним розростанням пагонів та утворенням «відьминих мітел».

У рослин спостерігається інтенсивний хлороз листя, їх скручування, потовщення та загальне пригнічення процесів росту.

Часто спостерігається карликовість та вкорочення міжвузлів, що призводить до деформації всього куща культури.

• Зміна забарвлення та структури квіток.
• Утворення масових дрібних пагонів.
• Пожовтіння та деформація листових пластин.
• Відсутність або недорозвиненість плодів.

Фітоплазмози — це група небезпечних захворювань, які викликаються особливими мікроорганізмами — фітоплазмами (Phytoplasma), що не мають власної клітинної стінки.

Ці збудники є облігатними паразитами, які локалізуються виключно у флоемі (провідних тканинах) уражених рослин-господарів.

Фітоплазми поширюються у природі за допомогою комах-векторів, зокрема цикадок, листоблошок та деяких видів попелиць.

Процес передачі відбувається при живленні комахи на здорових тканинах, куди зі слиною потрапляють патогенні клітини мікроорганізму.

Біологія цих збудників тісно пов'язана з обміном речовин між рослиною та комахою, що робить їх вкрай важкими для контролю.

Розвиток фітоплазмозу значною мірою залежить від активності популяцій комах-переносників у теплу пору року.

Сухі та спекотні умови сприяють швидкому розмноженню векторів хвороби та їх переміщенню на великі відстані.

Постійна наявність бур'янів на полі або поруч із ним забезпечує збереження збудника в міжсезоння.

Міграція цикадок з дикорослих видів на культурні рослини є основним шляхом початку епіфітотії в агроценозах.

Заражені багаторічні рослини слугують стабільними резервуарами інфекції, з яких патоген поширюється на нові посіви.

Економічна шкода від фітоплазмозу є критичною, оскільки уражені рослини стають безплідними і поступово гинуть.

Через порушення руху органічних речовин флоемою, коренева система рослини слабшає і перестає виконувати свої функції.

Висока інтенсивність розвитку хвороби на томатах, картоплі та винограді може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках.

Патоген має системну дію, тому локальне видалення окремих частин рослини не зупиняє розповсюдження фітоплазм всередині організму.

Зниження якості плодів та загальне зниження імунітету робить культури вразливими до вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій.

Головною стратегією захисту є ретельний контроль чисельності комах-переносників шляхом обприскування інсектицидами.

Видалення та негайне знищення уражених рослин з коренем є обов'язковою умовою запобігання поширенню інфекції в господарстві.

Важливо забезпечити вільний від бур'янів стан полів та прилеглих територій, що зменшує кількість природних осередків хвороби.

Використання виключно здорового садивного матеріалу, отриманого в спеціалізованих розплідниках, є запорукою успішного вирощування.

Застосування сівозміни дозволяє розірвати цикл живлення переносників та зменшити інфекційне навантаження на ґрунт.