Суха гниль коренеплодів

На початкових етапах розвитку хвороби на листках з'являються світло-бурі плями, оточені темною облямівкою, на поверхні яких чітко видно чорні цятки — пікніди.

Зовнішня частина коренеплоду вкривається плямами коричневого кольору, які з часом стають вдавленими, що свідчить про глибоке ураження внутрішніх тканин.

На зрізі ураженого коренеплоду видно суху гниль — тканина стає темно-коричневою або чорною, набуває пухкої консистенції, часто утворюються порожнини.

У місцях ураження нерідко можна помітити білий грибний наліт, який згодом замінюється чорними споровими структурами гриба.

Заражена тканина не розм'якшується, як при бактеріозі, а залишається сухою, що дозволяє легко діагностувати саме фомоз (суху гниль).

Збудником хвороби є гриб Phoma betae, що належить до класу несоскових грибів. Це небезпечний патоген, який вражає культури протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб здатний тривалий час зберігатися у ґрунті на рослинних рештках, у насінні, а також безпосередньо на коренеплодах під час їхнього зимового зберігання.

Розвиток патогену відбувається шляхом утворення пікнід, у яких формується величезна кількість спор, що легко розносяться дощем, вітром та сільськогосподарською технікою.

Первинне зараження часто відбувається через ґрунт або заражений посівний матеріал, викликаючи загибель проростків, відому як «чорна ніжка».

Розвиток міцелію гриба всередині тканин рослини призводить до їхнього поступового руйнування та порушення нормального фізіологічного функціонування коренеплоду.

Оптимальними умовами для поширення інфекції є підвищена вологість повітря та ґрунту при помірних температурах близько 18-22 градусів тепла.

Порушення агротехніки, зокрема недотримання сівозміни, призводить до накопичення інфекційного навантаження в ґрунті, що робить кожну наступну культуру більш вразливою.

Дефіцит бору в ґрунті є одним з найголовніших факторів, що знижують природний імунітет буряку та сприяють швидкому розвитку грибкових уражень.

Пошкодження коренеплодів під час механізованого збирання врожаю відкриває прямий шлях для проникнення спор гриба в середину плоду.

Порушення температурного режиму в овочесховищах та погана вентиляція створюють сприятливі умови для поширення гнилі в буртах під час зимового зберігання.

Хвороба завдає значної шкоди врожаю кормового та цукрового буряку, призводячи до випадіння значної кількості рослин на початкових етапах вирощування.

Уражені коренеплоди значно втрачають у вазі, мають знижений вміст цукрів та поживних речовин, що робить їх менш придатними для годівлі тварин.

Суха гниль може призвести до повної втрати врожаю при зберіганні, якщо в сховища потрапили інфіковані екземпляри, які стають джерелом поширення спор.

Порушення посівної структури через неякісне насіння, уражене фомозом, вимагає додаткових витрат на пересів площ та закупівлю посівного матеріалу.

Зниження товарної якості коренеплодів ускладнює їх реалізацію та призводить до економічних збитків для господарств, що займаються рослинництвом.

Ефективний захист базується на протруюванні насіння якісними фунгіцидними препаратами, що знищують інфекцію на початковій стадії.

Дотримання сівозміни з інтервалом повернення культури на поле не менше 4 років дозволяє суттєво зменшити інфекційний потенціал ґрунту.

Застосування мікродобрив з вмістом бору підвищує стійкість коренеплодів до грибкових хвороб та сприяє правильному розвитку тканин.

Забезпечення оптимальних умов зберігання (низька температура, якісна вентиляція) дозволяє стримати розвиток інфекції у вже зібраному врожаї.

• Регулярне видалення рослинних решток з поля.
• Дбайливе збирання врожаю для мінімізації пошкоджень.
• Використання стійких до хвороб сортів селекції.
• Обробка посівів фунгіцидами при виявленні перших симптомів.