Дотіорелльозний некроз в'язів

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді передчасного пожовтіння та в'янення листя на окремих гілках, що нагадує реакцію дерева на дефіцит вологи.

На поверхні кори з'являються характерні плями некрозу, які з часом темніють, западають та можуть повністю оперізувати гілку.

При детальному огляді на корі можна виявити дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які слугують джерелом подальшого розповсюдження спор.

Під некротичними ділянками тканини кори та камбію набувають темно-бурого забарвлення, що свідчить про поширення грибниці вглиб деревини.

Хвороба поступово призводить до суховершинності, відмирання скелетних гілок та загибелі всієї рослини внаслідок системного ураження провідної системи.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Dothiorella ulmi (синонім Sphaeropsis ulmicola). Він належить до класу дейтероміцетів і утворює спеціалізовані структури — пікніди.

Патоген спеціалізується на ураженні листяних порід дерев, зокрема видів роду Ulmus (в'яз), які є основними носіями інфекції в насадженнях.

Гриб живе як паразит, проникаючи у внутрішні тканини рослини через механічні пошкодження кори або місця кріплення листяних черешків.

Розвиток патогену тісно пов'язаний із послабленням загального стану дерева через кліматичні стреси або пошкодження шкідниками.

Міцелій гриба інтенсивно розвивається у лубі та камбії, що призводить до руйнування тканин, відповідальних за транспорт поживних речовин.

Активізація гриба відбувається за умов високої вологості повітря та теплих погодних умов, що сприяють активному проростанню спор.

Найбільш вразливими є дерева, що ростуть в урбанізованих зонах, вздовж автомагістралей або на ділянках із несприятливим водним балансом.

Поширення конідій здійснюється повітряними потоками, дощовими краплями, а також комахами, що переміщуються по корі дерева.

Наявність будь-яких ран (тріщин, морозобоїн, місць зрізу гілок) створює сприятливе середовище для успішного закріплення інфекції.

Тривала волога погода протягом весняно-літнього періоду значно пришвидшує розвиток некротичних процесів у насадженнях.

Захворювання становить значну небезпеку для паркових зон та лісосмуг, викликаючи деградацію крони та зниження довговічності в'язів.

Поступове відмирання гілок робить дерево беззахисним перед вторинними шкідниками, що пришвидшує процес його остаточного висихання.

У розплідниках дотіорелльоз може призвести до масової загибелі саджанців, що створює серйозні економічні збитки для лісового господарства.

Поширення інфекції в міських насадженнях вимагає великих витрат на проведення санітарних заходів та видалення хворих дерев.

Декоративні якості насаджень стрімко падають, що негативно впливає на загальний стан зелених зон у містах та паркових комплексах.

Система захисних заходів базується на підтримці високого рівня фітосанітарного стану насаджень та регулярному моніторингу за ними.

Необхідно своєчасно проводити обрізку хворих гілок з обов'язковим захопленням здорової тканини та наступною дезінфекцією місць зрізу.

• Видалення та негайне знищення інфікованих залишків деревини.
• Дезінфекція садового інструменту після кожного використання.
• Використання фунгіцидних засобів для обробки крони в період вегетації.
• Захист кори від морозобоїн та механічних пошкоджень.
• Підживлення дерев для підвищення імунітету та стійкості до патогенів.

Важливим профілактичним кроком є ретельний вибір стійких видів в'язів при проєктуванні нових зелених насаджень у регіоні.

Регулярний огляд дерев дозволяє вчасно виявити осередки хвороби та локалізувати їх до моменту масового розповсюдження спор.