Усихання та некроз гілок фісташки

Першим помітним проявом хвороби є пожовтіння та передчасне в'янення листя на окремих гілках. Згодом листя засихає, але тривалий час не опадає, залишаючись на дереві.

На корі уражених гілок утворюються вдавлені некротичні плями темного кольору. Тканини в цих місцях відмирають, утворюючи характерні перетяжки, що блокують сокорух.

При видаленні кори під нею спостерігається побуріння камбію та деревини. У запущених випадках некроз оперізує всю гілку, що призводить до її незворотного відмирання.

У вологих умовах на поверхні відмерлої кори з'являються дрібні чорні крапки — спороношення гриба. Це свідчить про активну фазу поширення патогену в саду.

Верхівкове усихання стає помітним, коли цілі гілки в кроні втрачають пружність і поступово сохнуть. Це критичний стан, який потребує негайного втручання агронома.

Збудниками цієї недуги є гриби родів Botryosphaeria та Cytospora. Вони діють як факультативні паразити, атакуючи ослаблені ділянки дерева.

Патоген тривалий час зберігається в інфікованій деревині та корі. Проникнення всередину рослини відбувається через рани, тріщини або морозобоїни на стовбурах і гілках.

За типом це некрозно-ракова хвороба, яка вражає провідні судини дерева. Це призводить до порушення водного балансу та повільного відмирання частин рослини.

Розвиток грибів тісно пов'язаний із фізіологічним станом фісташки. Стресові умови підвищують шанси патогену на успішну колонізацію тканин дерева.

Поширення інфекції здійснюється спорами. Вони переносяться вітром, краплями дощу та комахами, тому одна інфікована гілка створює ризик для всього насадження.

Основною умовою розвитку хвороби є зниження імунітету дерева через несприятливі кліматичні чинники. Особливо небезпечні тривалі посухи та різкі температурні коливання.

Висока вологість повітря в весняний період є ідеальним середовищем для проростання спор. Погана циркуляція повітря в загущених кронах сприяє швидкому поширенню гриба.

Неправильне проведення обрізки — одна з головних причин поширення хвороби. Відсутність дезінфекції інструментів перетворює їх на основний засіб розповсюдження інфекції.

Надлишок азотних добрив, що провокує надмірний ріст, робить тканини рослини менш стійкими до проникнення патогенних організмів.

Залишки інфікованої деревини в саду є постійним резервуаром хвороби. Недбале ставлення до санітарної гігієни призводить до неконтрольованого розвитку некрозу.

Хвороба поступово виснажує дерево, призводячи до значної втрати крони. Це зменшує фотосинтетичну активність і загальну життєздатність фісташки.

Масове відмирання скелетних гілок знижує врожайність. Дерево витрачає ресурси на спроби загоєння ран, а не на формування плодів.

Пошкодження провідної системи призводить до поганого наливу горіхів, через що знижується їх товарна якість та харчова цінність.

У разі ігнорування симптомів відбувається швидка деградація плантації. Втрати врожаю можуть сягати 50–70% у сильно уражених насадженнях.

Наявність осередків некрозу потребує високих витрат на оздоровлення саду, включаючи витрати на фунгіциди та оплату праці для санітарних робіт.

Основою захисту є своєчасна санітарна обрізка. Уражені гілки слід видаляти з захопленням здорової деревини, щоб гарантовано видалити джерело гриба.

Дезінфекція місць зрізів є обов'язковою процедурою. Застосування садових паст із антисептиками дозволяє попередити вторинне зараження ранових поверхонь.

Підтримка оптимального стану ґрунту та водного режиму забезпечує стійкість дерев. Фісташка повинна бути забезпечена необхідними мікроелементами.

Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді після завершення обрізки мінімізує кількість спор на поверхні кори.

• Обов'язкова дезінфекція інструменту розчином спирту або мідного купоросу.
• Видалення та спалювання всіх рослинних залишків за межами плантації.
• Регулярний огляд дерев для виявлення ранніх симптомів некрозу.
• Формування крони, що сприяє провітрюванню та доступу світла.
• Використання стійких до посухи та хвороб підщеп при вирощуванні.