Кореневий рак

Головним симптомом інфекції є формування патологічних наростів — галів на кореневій системі, кореневій шийці та нижній частині стебла культурних рослин.

На початкових етапах розвитку ці новоутворення мають світлий колір, м'яку консистенцію та гладку або дещо горбкувату поверхню, що нагадує розростання каллюсу.

Згодом, у міру старіння, гали темніють, набуваючи коричневого або майже чорного забарвлення, стають дуже твердими і часто вкриваються глибокими тріщинами.

Внутрішня структура галів складається з хаотично поділених тканин, які не мають нормальної провідної системи, що перериває потік води та поживних речовин.

Візуально уражені рослини, зокрема фундук, жоржини чи ріпак озимий, виглядають пригніченими, мають слабкий приріст та схильні до передчасного в'янення.

Збудником хвороби є ґрунтова бактерія Agrobacterium tumefaciens, відома своєю здатністю до горизонтального перенесення генів у клітини рослин.

Бактерія вносить свою генетичну інформацію в ДНК рослини, змушуючи її клітини інтенсивно ділитися, що і призводить до утворення специфічних пухлин.

Мікроорганізм може тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті, де він існує як сапрофіт, харчуючись кореневими виділеннями широкого кола рослин.

Проникнення інфекції відбувається виключно через механічні пошкодження тканин, які виникають під час агротехнічних операцій або діяльності ґрунтових шкідників.

Цей патоген є надзвичайно поліфагом, уражаючи представників багатьох родин, зокрема коноплі посівні, дзвіночки карпатські, а також овочеві культури як ріпа.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є помірно теплі температури ґрунту, що коливаються в межах від +20 до +25 градусів Цельсія.

Підвищена вологість ґрунту сприяє не лише розмноженню бактерій, але й їхньому активному пересуванню у ґрунтовому розчині до вразливих ділянок коренів.

Наявність будь-яких пошкоджень на коренях, отриманих під час висадки розсади, прополювання або боротьби зі шкідниками, суттєво підвищує ймовірність зараження.

Лужна або нейтральна реакція ґрунту значно полегшує процес інфікування, тоді як у кислому середовищі активність Agrobacterium tumefaciens дещо знижується.

Порушення правил сівозміни в розплідниках призводить до накопичення інфекційного фону, що провокує епіфітотійний розвиток хвороби серед посадкового матеріалу.

Хвороба завдає значної шкоди, блокуючи судини рослини, що призводить до хронічного водного дефіциту та виснаження запасів поживних елементів.

Уражені культури, наприклад, кормові буряки чи вітрильник корончастий, стають чутливими до стресових чинників, включаючи перепади температур та посуху.

У сільському господарстві кореневий рак часто стає причиною відбракування саджанців, що призводить до прямих збитків у плодово-ягідному та декоративному розсадництві.

Для коренеплідних рослин поразка галами погіршує не лише вигляд, але й товарну якість продукції, роблячи її вразливою до вторинних гнилей при зберіганні.

Поля, де зафіксовано масове поширення цього бактеріозу, вимагають тривалої перерви у вирощуванні сприйнятливих культур для оздоровлення ґрунту.

Найважливішим методом захисту є ретельна фітосанітарна перевірка посадкового матеріалу та вибракування будь-яких екземплярів із підозрілими наростами.

Інструменти, що використовуються для обрізки або посадки, повинні регулярно проходити дезінфекцію розчинами антисептиків для запобігання поширенню інфекції.

Необхідно проводити заходи з боротьби з ґрунтовими шкідниками, які травмують коріння та створюють ворота для проникнення патогенних бактерій.

Дотримання сівозміни з використанням культур, стійких до хвороби, дозволяє знизити рівень інфекційного навантаження на земельну ділянку.

Використання біологічних препаратів, що містять антагоністичні штами бактерій, забезпечує створення захисного бар'єру навколо кореневої системи рослин.