Бактеріальна м'яка гниль

На перших етапах на тканинах з'являються невеликі водянисті плями. Згодом ці плями швидко розростаються, охоплюючи здорові ділянки органів рослини.

Вражені тканини швидко втрачають структуру, стають слизькими та набувають темного забарвлення. Часто процес супроводжується неприємним гнильним запахом.

У випадку з редисом бактеріоз призводить до перетворення коренеплоду на м'яку кашку. Внутрішня частина коренеплоду виявляється повністю зруйнованою.

На стеблах ріпаку симптоми проявляються у вигляді розм'якшення тканин, що призводить до вилягання рослин та їх передчасного в'янення.

При високій вологості на поверхні уражених ділянок може спостерігатися виділення ексудату, що містить мільйони бактеріальних клітин.

Збудником захворювання є грамнегативна бактерія Pseudomonas marginalis. Цей патоген є факультативним паразитом, що тривалий час зберігається в ґрунті на залишках рослин.

Бактерія виробляє особливі ферменти — пектинази, які руйнують стінки клітин рослин. Це призводить до розчинення тканин та перетворення їх на м'яку гнилу масу.

Коло рослин-господарів досить широке, що робить патоген небезпечним для багатьох сільськогосподарських культур. Найбільшої шкоди він завдає озимому ріпаку та редису.

Поширення інфекції відбувається через заражену воду, ґрунт, насіннєвий матеріал, а також механічним шляхом через інструменти або комах-шкідників.

Особливістю цього виду є здатність розвиватися за відносно низьких температур, що відрізняє його від багатьох інших бактерій, які потребують спеки.

Головним фактором розвитку хвороби є надмірна вологість повітря та ґрунту. Особливо небезпечними є періоди тривалих дощів після посушливої погоди.

Температурний режим в межах +10...+20°C є найбільш сприятливим для швидкого розмноження та поширення бактерій у польових умовах.

Будь-яке пошкодження цілісності шкірки або стебла, наприклад, після граду чи активності шкідників, відкриває шлях для проникнення інфекції.

Порушення агротехніки, зокрема надмірне підживлення азотом, призводить до надто швидкого росту тканин, які стають легкою мішенню для патогена.

Недостатня вентиляція в посіві через загущення сприяє утриманню крапельної вологи на листках, що є ідеальним середовищем для початку інфекційного процесу.

Шкодочинність бактеріальної м'якої гнилі проявляється у зниженні густоти стояння рослин та значних втратах врожаю ще на етапі вегетації.

Товарність продукції, такої як редис, падає до нуля через неможливість реалізації зіпсованих коренеплодів, що швидко гниють при зберіганні.

На посівах озимого ріпаку інфекція викликає масове відмирання листкового апарату, що негативно позначається на закладанні врожаю та зимостійкості.

Хвороба створює сприятливі умови для розвитку вторинних інфекцій, які можуть призвести до повної загибелі ділянок поля або складських запасів.

Висока швидкість поширення збудника в умовах дощової осені або весни може знищити значну частку майбутнього прибутку сільгоспвиробника.

Основою захисту є впровадження науково обґрунтованої сівозміни. Не рекомендується розміщувати ріпак після хрестоцвітих культур.

Важливим заходом є своєчасне знищення залишків врожаю та глибока оранка, що сприяє швидкій мінералізації патогену в ґрунті.

Проведення регулярного моніторингу посівів для виявлення шкідників та застосування інсектицидів для запобігання пошкодженню тканин рослин.

Використання для сівби здорового, протруєного насіння, яке пройшло відповідну сертифікацію та має високий рівень енергії проростання.

Застосування фунгіцидів з бактерицидними властивостями на ранніх етапах розвитку загрози може суттєво зменшити поширення інфекції на полі.