Бактеріальна мокра гниль

Головним симптомом хвороби є стрімке розм’якшення тканин рослини, які перетворюються на безформенну масу з неприємним гнильним запахом.

На поверхні уражених плодів, коренеплодів або стебел виникають водянисті плями, які швидко розширюються, охоплюючи здорові тканини.

При ураженні таких культур, як селера, буряк або ріпа, внутрішні тканини повністю руйнуються, перетворюючись на рідку кашку, хоча шкірка може певний час виглядати цілою.

У стеблових рослин спостерігається раптове в'янення, що зумовлене руйнуванням судинної системи продуктами життєдіяльності бактерій.

За умов високої вологості з місць ураження виділяється бактеріальний ексудат, що містить мільйони активних клітин збудника.

Збудником є грамнегативна бактерія Pectobacterium carotovora (раніше відома як Erwinia carotovora), що належить до родини Pectobacteriaceae.

Мікроорганізм виробляє активні пектолітичні ферменти, які розщеплюють пектинові речовини клітинних стінок, призводячи до швидкої деградації рослинних тканин.

Бактерія є рухливою завдяки наявності джгутиків, що дозволяє їй активно переміщуватися в краплинно-рідинній воді в ґрунті або на поверхні органів рослин.

Патоген зберігається в рослинних рештках, у ґрунті та на поверхні насіння, переходячи в активну фазу за сприятливих екологічних умов.

Хвороба вражає широкий спектр рослин, зокрема селеру, кормовий буряк, гірчицю індійську, озимий ріпак, ріпу, перець, катлею та кавуни.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є підвищена вологість ґрунту та повітря, а також температурні показники в межах +20…+30°C.

Порушення умов зберігання овочів, зокрема погана вентиляція та конденсація вологи, провокують швидке поширення гнилі у сховищах.

Будь-які механічні пошкодження тканин, отримані під час догляду, збирання врожаю або внаслідок діяльності шкідників, відкривають шлях для проникнення інфекції.

Надмірний полив, що призводить до застою води на ділянці, створює анаеробні умови, які значно посилюють патогенність збудника.

Наявність на полі бур’янів та залишків попередніх врожаїв сприяє накопиченню інфекційного фону, що підвищує ризики в наступних сезонах.

Бактеріальна мокра гниль завдає великих економічних збитків, оскільки може знищити значну частину врожаю за лічені дні.

Уражена продукція втрачає товарний вигляд та стає небезпечною для споживання через накопичення продуктів метаболізму бактерій.

Під час зберігання врожаю одна уражена коренеплодина чи плід стають осередком, з якого інфекція поширюється на всю партію продукції.

Хвороба ускладнює технологічні процеси, змушуючи аграріїв витрачати ресурси на перебирання та дезінфекцію складських площ.

Загибель молодих посівів через бактеріоз призводить до зрідженості рядків та зниження загальної продуктивності поля.

Ефективний захист базується на дотриманні сівозміни, що передбачає повернення сприйнятливих культур на одне місце не раніше ніж через три роки.

Важливо забезпечити захист від шкідників, оскільки пошкоджені ними тканини є першими мішенями для бактеріальної інфекції.

Перед закладанням на зберігання врожай необхідно ретельно просушити та відсортувати, видаляючи будь-які пошкоджені екземпляри.

Для боротьби з бактеріозом у посівах використовують фунгіциди та бактеріциди мідного складу, проте вони мають здебільшого профілактичну дію.

Ретельне очищення сховищ та інвентарю дезінфікуючими засобами після завершення сезону є обов’язковим заходом для запобігання рецидивам.