Мікродохіоз

Головною ознакою ураження є розвиток кореневої гнилі, при якій коріння рослини темніє та поступово відмирає. На початкових етапах інфекції спостерігається побуріння або почорніння первинних та вторинних коренів.

Зовнішній вигляд хворих рослин помітно погіршується: фіксується затримка в рості та загальне пригнічення пагонів. При сильному ураженні рослини стають хлоротичними, а нижнє листя починає передчасно жовтіти.

При огляді кореневої шийки можна виявити некротичні плями, які часто поширюються на піхви нижніх листків. Ураження судинної системи коріння суттєво обмежує надходження води та поживних речовин до надземної частини.

За умов підвищеної вологості на ділянках ураженого коріння та прикореневої зони можливе формування специфічного нальоту або спороношення гриба, хоча помітити ці ознаки без допомоги збільшувального приладу буває складно.

Критичним періодом для прояву симптомів є фаза кущення, коли наслідки ураження коренів стають найбільш очевидними у вигляді прорідження посівів або формування осередків пригнічених рослин.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Microdochium bolleyi (синонім Idriella bolleyi). Цей патоген належить до групи недосконалих грибів і має повсюдне поширення в ґрунтах багатьох регіонів світу.

Гриб веде переважно сапротрофний спосіб життя, живлячись залишками рослин, проте за сприятливих умов він набуває паразитичних властивостей. Він здатен тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді міцелію або хламидоспор до появи сприйнятливого господаря.

Найчастіше об'єктом ураження виступає пшениця озима, проте патоген може інфікувати також ячмінь, жито та деякі види дикорослих злаків.

Зараження рослин відбувається через кореневу систему або проростки, що контактують з ґрунтом, у якому міститься запас інфекції. Активний розвиток міцелію призводить до колонізації тканин рослини та руйнування їх структури.

Біологічна особливість збудника полягає у здатності співіснувати з іншими грибковими патогенами, що викликають гнилі коріння, що часто ускладнює точну діагностику хвороби в умовах поля без лабораторних досліджень.

Розвиток мікродохіозу тісно пов'язаний з температурним режимом ґрунту. Гриб є помірно холодолюбним, тому найбільш активне зараження відбувається за прохолодної та вологої погоди, типової для осені або ранньої весни.

Висока вологість ґрунту є визначальним фактором, що сприяє проростанню спор та швидкому проникненню міцелію в тканини рослини. Надмірне перезволоження значно підвищує ризик епіфітотійного поширення патогена.

Порушення агротехнічних норм, зокрема монокультура (посів пшениці після пшениці), створюють ідеальні умови для накопичення інфекційного потенціалу в ґрунті. Відсутність сівозміни веде до щорічного збільшення популяції гриба.

Дефіцит елементів мінерального живлення або несприятливий рН ґрунту послаблюють природний імунітет культур, роблячи їх більш вразливими до дії Microdochium bolleyi. Рослини, що перебувають у стані стресу, заражаються значно швидше.

Глибина посіву насіння також має значення: надмірно глибока заробка послаблює сходи, подовжуючи період їх вразливості перед ґрунтовими патогенами, що полегшує проникнення гриба в тканини.

Основна шкода від мікродохіозу полягає в суттєвому зменшенні густоти стояння рослин, що безпосередньо впливає на показники врожайності. Пошкоджені посіви часто зріджені, що обмежує реалізацію продуктивного потенціалу сорту.

Хвороба негативно впливає на розвиток кореневої системи, що спричиняє погіршення живлення рослин у критичні фази вегетації. Це призводить до зменшення кількості продуктивних стебел та маси зерна в колосі.

У разі інтенсивного ураження на ранніх стадіях розвитку спостерігається масова загибель сходів, що вимагає проведення пересіву або суттєво знижує продуктивність посівів озимих після перезимівлі.

Пошкоджені грибом рослини стають більш чутливими до інших стресових чинників, включаючи низькі температури, посуху або вторинні гнилі, що часто прискорюють загибель ослаблених тканин.

У промисловому землеробстві наявність цього захворювання веде до зниження класності зерна через його щуплість, зменшення вмісту білка та погіршення якості клейковини.

Найважливішим заходом профілактики є дотримання сівозміни. Виключення повторних посівів зернових на одному полі протягом 2–3 років дозволяє суттєво знизити запас інфекції в ґрунті.

Протруювання насіннєвого матеріалу якісними фунгіцидами є обов’язковим заходом захисту, який забезпечує первинний бар’єр для інфекції на ранніх стадіях росту рослин.

Агротехнічні заходи, спрямовані на оздоровлення ґрунту, включають вчасне загортання пожнивних решток та глибоку оранку, що сприяє прискореному розкладанню залишків, де зберігається гриб.

Оптимізація строків сівби дозволяє уникнути потрапляння сходів у періоди з найбільш сприятливими для розвитку патогена температурними умовами. Міцна рослина має більше шансів успішно протистояти грибу.

• Внесення збалансованих добрив (фосфор, калій) для зміцнення клітинних стінок.
• Використання стійких або толерантних сортів пшениці.
• Контроль вологості ґрунту на перезволожених ділянках.