Жуки-олені
Систематичне положення: Жуки-олені (родина Lucanidae) належать до ряду Твердокрилі (Coleoptera). Це великі комахи, що найчастіше зустрічаються у лісових масивах, проте за певних умов можуть з’являтися у старих садах, де є значна кількість перегнілої деревини.
Вміст розділу
Гігантський оленеріг
Lucanus elaphus
Жук-олень
Lucanus cervus
Жук-олень
Lucanus
Оленек паралельний
Dorcus parallelopipedus
Рогач звичайний
Dorcus
Рогач звичайний
Sinodendron
Рогачик
Platycerus
Рогачик малий
Platycerus caraboides
Рогачик синій
Platycerus caprea
Рогачик циліндричний
Sinodendron cylindricum
Жуки-олені
Культури, що пошкоджуються: Представники цієї родини не є типовими шкідниками культурних рослин. Вони віддають перевагу мертвій деревині дубів, буків, а в умовах садових насаджень можуть заселяти старі, хворі чи трухляві дерева яблунь, груш або слив, де відбувається процес розкладання деревини.
Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл жука-оленя є досить тривалим і може тривати до 5-6 років. Личинки розвиваються виключно в умовах високої вологості в мертвій деревині, живлячись продуктами її розпаду. Саме стадія личинки є найтривалішою, тоді як дорослі особини живуть лише короткий період для спарювання.
Характер пошкоджень та шкідливість: Ці комахи не завдають шкоди здоровим молодим деревам. Їхня шкідливість вважається мінімальною, оскільки вони заселяють лише ті частини дерев, які вже втратили функціональність. Їх присутність частіше є індикатором наявності гнилі, а не безпосередньою причиною загибелі садових культур.
Заходи захисту: Оскільки багато видів Lucanidae є рідкісними та охороняються законом, радикальні заходи боротьби з ними не рекомендуються. Найефективнішим методом «захисту» є належна санітарна обрізка, видалення хворих дерев та пнів, що запобігає створенню середовища, придатного для розвитку личинок у саду.