Золотокротові

Біологія та розвиток: Ці тварини є майстрами підземного способу життя. Вони мають щільне хутро з металевим відливом, що захищає їх від тертя об пісок та ґрунт. Їхня активність зростає під час вологого сезону, коли вони стають більш рухливими в пошуках здобичі, що мешкає у верхніх шарах ґрунту.

Характер пошкоджень: В агрономічному контексті золотокротових рідко відносять до шкідників, оскільки вони є переважно комахоїдними. Проте в процесі прокладання кормових ходів вони можуть пошкоджувати кореневу систему овочевих культур. Це особливо небезпечно для молодих рослин, у яких коріння ще не сформувало міцну структуру в ґрунті.

Шкідливість: Основна шкода полягає в руйнуванні структури ґрунту та порушенні контакту коренів з вологою. Коли золотокротові рухаються під поверхнею, вони створюють повітряні кишені, через що коренева система рослин пересихає, а самі культури можуть в'янути або затримуватися у розвитку.

Заходи захисту: Ефективні методи контролю спрямовані на створення несприятливих умов для перебування тварин на культурних ділянках:

• висадка рослин з відлякуючими властивостями (наприклад, рябчики або часник);
• використання віброакустичних пристроїв для відлякування;
• створення глибоких канав або вкопування металевих сіток для перешкоджання просуванню тварин до грядок.