Церафроніди

Ці комахи не живляться тканинами культурних рослин, однак їхня непряма шкода досить відчутна. Основними об'єктами їхнього інтересу стають личинки та лялечки інших паразитичних перетинчастокрилих, які, своєю чергою, регулюють чисельність попелиць, кокцид та інших небезпечних шкідників сільськогосподарських культур.

Біологія церафронід тісно пов'язана з життєвими циклами їхніх господарів. Дорослі особини знаходять яйця або личинки первинних паразитів, впроваджуючи в них свої яйця. Цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, передлялечки та лялечки, що завершується виходом імаго. Швидкість розмноження залежить від температури та вологості в агроценозі, часто збігаючись із піками активності первинних паразитів.

Характер пошкоджень має прихований характер і полягає у зниженні ефективності природних ворогів шкідників. В умовах теплиць або полів, де застосовується біологічний метод боротьби, масова поява церафронід може призвести до різкого падіння популяції корисних ентомофагів, що провокує спалах розмноження фітофагів — попелиці, білокрилки або щитівок.

Заходи захисту від церафронід потребують комплексного підходу. Важливо правильно підбирати терміни випуску ентомофагів, щоб мінімізувати їхню вразливість перед гіперпаразитами. Рекомендується створення «укриттів» для корисних комах у вигляді нектароносів та боротьба з бур'янами, де церафроніди можуть знаходити альтернативних господарів. У крайніх випадках припустиме локальне застосування вибіркових інсектицидів, що не завдають шкоди основним ентомофагам.