Довгоніжка мала

Довгоніжка мала (лат. Tipula parva) належить до родини комарів-довгоніжок (Tipulidae), ряд Двокрилі (Diptera). Доросла комаха нагадує великого комара з тонкими довгими лапками, але для рослин вона не становить загрози.

Основну шкоду завдають личинки, які мають видовжене циліндричне тіло сірого або бурого забарвлення. Довжина личинки становить близько 20–25 мм, вона не має розвинених кінцівок і живе переважно у ґрунті.

Життєвий цикл комахи включає стадії яйця, личинки (чотири віки), лялечки та імаго. Дорослі особини ведуть активний спосіб життя у сутінках, віддаючи перевагу вологим місцям.

Для виявлення шкідника використовують ґрунтові розкопки. Довгоніжки часто зустрічаються на ділянках з високим рівнем вологості, де ґрунт залишається пухким і поживним.

Фахівці визначають чисельність популяції за допомогою проб ґрунту, що дозволяє вчасно вжити заходів для захисту майбутнього врожаю від пошкоджень коріння.

Личинки довгоніжки малої є багатоїдними шкідниками, що пошкоджують підземні частини широкого спектра сільськогосподарських культур. Вони живляться корінням та підземними стеблами.

Найбільшої шкоди зазнають посіви зернових, зокрема пшениця та ячмінь. Личинки перегризають коріння, через що рослини жовтіють, відстають у рості або повністю гинуть у фазі сходів.

Овочеві культури, такі як картопля, морква та капуста, також знаходяться під загрозою. Пошкодження коренеплодів призводить до втрати товарного вигляду та зниження стійкості до гнилей.

Газони та пасовища часто потерпають від діяльності личинок, які підгризають кореневу систему дернини. Це призводить до утворення прогалин, де трава легко висмикується з ґрунту.

Молоді дерева в розплідниках також можуть стати об'єктом атаки. Втрата коріння обмежує надходження вологи та поживних речовин, що критично для виживання молодих рослин у стресові періоди.

Виліт імаго довгоніжки малої спостерігається з кінця весни до початку літа. У цей період самки відкладають яйця у вологий ґрунт, багатий на рослинні залишки.

Личинки починають активно живитися влітку, проте найбільшу загрозу для посівів вони становлять восени, коли готуються до зимівлі, та навесні, коли активізуються після перезимівлі.

Зимують шкідники безпосередньо у ґрунті, заглиблюючись на кілька сантиметрів. За м'якої зими вони можуть зберігати активність, продовжуючи пошкоджувати коріння озимих культур.

Навесні, при підвищенні температури ґрунту до 8–10 градусів, личинки мігрують ближче до поверхні, де починають інтенсивно живитися проростками культурних рослин.

Період окукливания зазвичай припадає на літню пору. Після завершення розвитку лялечки з'являється нове покоління імаго, цикл розвитку повторюється.

Основними ознаками присутності шкідника є нерівномірні сходи, що виглядають пригніченими або мають ознаки в'янення, незважаючи на достатній полив.

На полях з'являються характерні плями або прогалини, де рослини випадають цілими групами. Це прямий наслідок пошкодження коріння великою кількістю личинок в одному місці.

Огляд кореневої шийки показує погризи та сліди пошкоджень тканини. Розкопки ґрунту навколо хворої рослини зазвичай виявляють наявність сіруватих личинок.

Птахи, які масово злітаються на ділянку і розривають землю, часто вказують на присутність великої популяції личинок, які є для них цінним білковим кормом.

Пошкодження стають найбільш помітними на низинних ділянках поля, де вологість ґрунту є оптимальною для розвитку цього виду комах.

Основним методом боротьби залишається якісний обробіток ґрунту. Глибока оранка восени дозволяє винести личинок на поверхню, де вони гинуть від холоду або природних ворогів.

Боротьба з бур'янами навколо посівів та на парах зменшує кількість місць для яйцекладки, оскільки імаго обирають для цього вологі та затінені ділянки з рослинністю.

Сівозміна з використанням культур, стійких до пошкоджень, є дієвим способом зниження чисельності шкідника на конкретному полі протягом кількох років.

Хімічний захист передбачає протруювання насіння та внесення ґрунтових інсектицидів у рядки під час посіву, що створює захисний бар'єр для кореневої системи.

• Покращення дренажу для усунення перезволоження ґрунту.
• Використання біопрепаратів на основі нематод (Steinernema).
• Моніторинг полів з використанням пасток для дорослих комах.