Довгоніжка пасовищна

Довгоніжка пасовищна (Tipula pabulina) належить до ряду Двокрилі, родини Довгоніжки (Tipulidae). Доросла комаха зовні нагадує великого комара з дуже довгими тонкими ногами.

Тіло дорослих особин забарвлене в жовто-бурі або сірі тони. Попри грізний вигляд, імаго не є шкідливим для теплокровних тварин чи людини, оскільки не живиться кров'ю.

Личинка, яка власне і є шкідником, має циліндричне, зморшкувате тіло брудно-сірого кольору. Вона позбавлена очей та ніг, проте має потужний ротовий апарат для живлення рослинними тканинами.

Личинки ведуть прихований спосіб життя в ґрунті, де вони захищені щільною шкірястою оболонкою, що дозволяє їм витримувати несприятливі умови середовища.

Поширення виду пов'язане з вологими біотопами: луками, пасовищами та ділянками з високим рівнем залягання ґрунтових вод, де вони знаходять оптимальні умови для розмноження.

Основним об'єктом живлення личинок довгоніжки є підземні органи сільськогосподарських культур. Вони завдають значної шкоди зерновим колосовим — пшениці, ячменю, житу та вівсу.

Вредитель перегризає коріння та прикореневу частину стебла молодих рослин, що спричиняє їх швидке пожовтіння, в'янення та повну загибель у фазі сходів.

Крім злаків, шкоди зазнають багаторічні кормові трави та деякі овочеві культури. Особливо небезпечно це на полях, що були переорані з пасовищ або луків.

Личинки здатні знищувати насіння в ґрунті до його проростання, що призводить до появи «плішин» та зниження густоти стояння рослин на полі.

Рівень шкодочинності безпосередньо залежить від чисельності популяції та вологості ґрунту: у дощові роки втрати врожаю можуть сягати катастрофічних значень.

Цикл розвитку довгоніжки пасовищної переважно однорічний. Масовий виліт дорослих особин відбувається в літній період, з червня до серпня, залежно від температурного режиму.

Самки відкладають яйця у верхній шар зволоженого ґрунту або серед рослинних решток, обираючи місця з високою вологістю, що забезпечує успішний розвиток личинок.

Відродження личинок спостерігається в кінці літа, після чого вони починають активно живитися корінням озимих культур, що посіяні восени.

Зимують личинки в ґрунті на різній глибині, залежно від температури та вологості, а навесні відновлюють живлення, доїдаючи залишки коріння рослин.

Заляльковування відбувається у ґрунті, перед виходом нового покоління імаго. Весь процес тісно пов'язаний з гідротермічними показниками ґрунту.

Візуальними ознаками наявності шкідника є нерівномірні сходи, поява жовтих та засихаючих рослин, які легко висмикуються з ґрунту при найменшому зусиллі.

На полях часто утворюються лисини, де рослини знищені повністю. Огляд прикореневої зони таких ділянок зазвичай виявляє наявність самих личинок у ґрунті.

У похмуру погоду або вночі личинки можуть виходити на поверхню, що супроводжується появою погризених листків на рівні ґрунту, що часто плутають з роботою підгризаючих совок.

Наявність великої кількості дорослих комах у вечірній час на узбіччях полів або біля лісосмуг вказує на ймовірність майбутнього заселення посівів личинками.

При розкопках ґрунту навколо пошкоджених рослин часто можна виявити скупчення личинок різних вікових стадій, що і є прямим доказом зараження.

Комплексний захист включає агротехнічні заходи, спрямовані на погіршення умов існування личинок та обмеження їхньої кормової бази.

• Глибока оранка восени для знищення личинок у ґрунті.
• Покращення дренажу на перезволожених ділянках полів.
• Забезпечення оптимальних строків посіву, щоб рослини встигли зміцніти до початку активного живлення личинок.
• Використання інсектицидних протруйників насіння при високому ризику зараження.
• Боротьба з бур'янами, що утримують вологу та служать місцями яйцекладки.

Хімічний метод застосовується при досягненні порогу шкодочинності шляхом використання ґрунтових інсектицидів або обприскування посівів у вечірні години.

Біологічний контроль із застосуванням ентомопатогенних грибів та нематод є ефективною альтернативою хімічним препаратам, особливо на пасовищах та кормових угіддях.