Довгоніжка болотяна

Довгоніжка болотяна Tipula melanoceros є представником родини довгоніжок, ряду двокрилих. Зовні імаго нагадує великого комара, проте цей вид не має нічого спільного з кровосисними комахами.

Тіло дорослої особини сягає 25 мм у довжину, має тендітну будову та сіро-коричневе забарвлення. Крила добре розвинені, що дозволяє комахам здійснювати активні перельоти.

Личинка, що завдає шкоди, має вигляд цупкого, безногого черв'яка завдовжки до 40 мм. Її шкіра вкрита міцною хітиновою оболонкою, яка захищає її від пересихання.

На задньому кінці тіла личинки розташований апарат із м'ясистих відростків, що допомагають їй пересуватися у ґрунті та дихати. Голова має темний колір і розвинені щелепи.

Комаха віддає перевагу вологим місцям існування, тому її осередки зазвичай локалізуються поблизу водойм, на луках та на перезволожених полях.

Личинки довгоніжки є поліфагами, що харчуються підземними частинами широкого спектру культурних та дикорослих рослин, завдаючи суттєвої шкоди.

Найбільшої шкоди вони завдають зерновим культурам, перегризаючи вузол кущіння. Це призводить до повної загибелі стебла, що знижує густоту стояння посівів.

Також під загрозою опиняються посіви цукрових буряків, кукурудзи та багаторічних трав. Личинки здатні знищувати цілі гектари посівів у період весняного відновлення.

Пошкоджені корені рослин стають вхідними воротами для вторинних інфекцій, що додатково послаблює стан посівів та знижує врожайність.

У садах і розплідниках личинки можуть гризти коріння молодих дерев, що в окремих випадках призводить до їх засихання та випадання.

Цикл розвитку довгоніжки триває один рік. Імаго з’являються у липні та серпні, ведучи активний спосіб життя у вечірній час доби.

Після спарювання самки відкладають яйця у вологу землю або серед густої рослинності. Плодючість однієї самки забезпечує швидке розмноження популяції.

Личинки, що відроджуються восени, активно живляться корінням та залишками рослин, готуючись до зимівлі у верхніх шарах ґрунту.

Навесні, з підвищенням температури ґрунту, перезимувавши личинки починають найбільш інтенсивно харчуватися, що збігається з фазою проростання культур.

Заляльковування відбувається у травні або на початку червня. Стадія лялечки нетривала, після чого знову з'являються дорослі особини.

Основними ознаками присутності шкідника є локальні ділянки посівів, що раптово в'януть і жовтіють, утворюючи характерні плями на полі.

При спробі вирвати рослину вона легко виходить з ґрунту через повне знищення кореневої системи або її перегризання на рівні кореневої шийки.

Під час обстеження ґрунту навколо пошкоджених рослин на глибині кількох сантиметрів можна легко виявити личинок, які зазвичай згортаються у спіраль.

Скупчення птахів (граків, шпаків) на полі у весняний період є непрямим свідченням того, що в ґрунті є велика кількість личинок довгоніжки.

На полях з підвищеною вологістю сліди діяльності шкідника стають помітними вже через кілька днів після появи сходів, коли кількість пошкоджених рослин різко зростає.

Важливим елементом контролю є дренаж та меліорація вологих ділянок, що робить умови для розвитку шкідника менш сприятливими.

Якісна глибока оранка восени знищує значну частину зимуючих личинок, вивертаючи їх на поверхню, де вони гинуть від холоду або птахів.

Хімічний захист включає протруювання насіння інсектицидами системної дії, що забезпечує надійний захист молодих проростків від підземних шкідників.

Використання інсектицидних приманок, розкладених по полю, є ефективним методом за високої чисельності личинок у ґрунті.

Біологічні засоби боротьби із застосуванням ентомопатогенних грибів або нематод дозволяють суттєво обмежити розмноження довгоніжки без негативного впливу на екологію.