Зигинідія

Зигинідія (Zyginidia) належить до родини цикадок (Cicadellidae), ряд напівтвердокрилих (Hemiptera). Це дрібні комахи, довжина тіла яких зазвичай не перевищує 3–4 мм.

Дорослі особини мають струнке тіло, забарвлене в жовтувато-зелені або білясті тони, що забезпечує їм чудову маскування на поверхні листя злакових рослин.

Крила у комах прозорі, складені дахоподібно, що є характерною ознакою більшості представників родини цикадок.

Личинки зигинідії зовні схожі на імаго, але відрізняються відсутністю повністю розвинених крил і меншими розмірами, проходячи у своєму розвитку кілька віків.

Визначення виду в польових умовах часто утруднене через високу рухливість комах, які при небезпеці здійснюють різкі стрибки та перельоти на сусідні рослини.

Зигинідія є спеціалізованим шкідником багатьох сільськогосподарських культур, насамперед такими, що вражають злакові рослини, як пшениця, ячмінь, кукурудза та овес.

Окрім основних зернових, комахи здатні заселяти різні види бур'янів-злаків, які служать для них резерваторами у періоди відсутності культурних рослин.

Шкідливість проявляється у живленні соками рослин, які висмоктуються з паренхіми листка, що призводить до порушення фізіологічних процесів фотосинтезу.

При масовому розмноженні шкідника рослини сильно слабшають, їх ріст сповільнюється, а якість зерна та зеленої маси помітно знижується.

Окрім прямого збитку від висмоктування соків, зигинідії можуть переносити фітопатогенні віруси та мікроорганізми, викликаючи додаткові захворювання посівів.

Цикл розвитку зигинідії тісно пов'язаний з кліматичними умовами регіону, причому комаха може давати від однієї до кількох генерацій за вегетаційний період.

Зимують шкідники переважно у стадії імаго у затишних місцях, серед рослинних решток, лісової підстилки або у прикореневій зоні озимих культур.

Навесні, при настанні стабільно теплої погоди, комахи, що перезимували, починають активне живлення та відкладання яєць у тканини листя кормових рослин.

Розвиток личинок займає кілька тижнів, після чого з'являються молоді особини літнього покоління, які продовжують інтенсивне живлення на посівах.

Найбільша активність шкідника спостерігається у спекотні та сухі періоди, коли створюються сприятливі умови для розмноження та швидкого розвитку популяції.

Першою помітною ознакою ураження посівів зигинідією є поява характерного білястого крапчастого нальоту на листкових пластинках.

У місцях проколів епідермісу та висмоктування вмісту клітин утворюються дрібні світлі плями, які з часом можуть зливатися, викликаючи пожовтіння та всихання листка.

При огляді нижньої сторони листка часто можна виявити самих комах або їх личинкові шкурки (екзувії), що залишаються після линяння.

Сильно пошкоджені рослини втрачають тургор, листя скручується, а при високій чисельності шкідника спостерігається передчасне відмирання листкового апарату.

Посіви виглядають пригніченими, знижується продуктивність колоса та загальна врожайність зернових культур на заражених ділянках поля.

Основним заходом боротьби з зигинідією є своєчасна агротехнічна обробка ґрунту, спрямована на знищення місць зимівлі шкідника.

Важливу роль відіграє якісна боротьба з бур'янами як на полях, так і вздовж узбіч, де накопичується основна маса комах.

При досягненні економічного порогу шкідливості рекомендується проведення хімічних обробок посівів інсектицидами системної або контактно-кишкової дії.

Ефективним є дотримання сівозміни та оптимальних термінів посіву, що дозволяє уникнути піку чисельності шкідника у критичні фази росту культури.

У деяких випадках виправдане використання біологічних методів боротьби, заснованих на застосуванні ентомофагів, що обмежують розмноження цикадок у природних умовах.