Золотогуз

Золотогуз (лат. Euproctis chrysorrhoea) — це небезпечний шкідник із родини пухнаток (Erebidae). Дорослий метелик має сніжно-білі крила з розмахом до 40 мм, а черевце самки закінчується густим пучком золотисто-жовтих волосків, через що вид і отримав свою назву.

Гусениці цього виду досягають довжини 30–40 мм, вони вкриті густими пучками рудувато-коричневих волосків. Ці волоски дуже крихкі і містять отруйні речовини, які при контакті зі шкірою людини викликають сильне подразнення, алергічні реакції та дерматити.

Лялечки золотогуза мають темно-коричневий або майже чорний колір, вони приховані у щільних павутинних коконах. Самі кокони зазвичай розташовуються у згорнутому листі, скріпленому міцною павутиною, на гілках пошкоджених дерев.

Яйцекладки являють собою компактні групи яєць, вкриті зверху золотистими волосками з черевця самки. Така «шубка» надійно захищає яйця від висихання та несприятливих погодних умов у зимовий період.

Зимують гусениці другого-третього віку у спеціальних «зимових гніздах». Це щільні грудки сухого листя, прикріплені павутиною до гілок, які добре помітні в кронах дерев після листопаду.

Цей шкідник є поліфагом, тобто пошкоджує широкий спектр рослин. Серед сільськогосподарських та плодових культур золотогуз завдає значної шкоди таким рослинам: яблуня, ріпак озимий, буряк кормовий, капуста городня, горох, картопля та пшениця озима.

Основну шкоду завдають гусениці. Навесні, відразу після пробудження, вони починають активно харчуватися бруньками, що розпускаються, а потім переходять на молоде листя. У період масового розмноження вони здатні повністю оголити крону дерева.

Пошкодження листкового апарату призводить до порушення процесу фотосинтезу, що різко знижує врожайність плодових культур. У овочевих та зернових культур шкідник пошкоджує вегетативну масу, що веде до затримки росту та розвитку рослин.

Сильне об'їдання листя послаблює дерева, роблячи їх більш вразливими до вторинних інфекцій та зимових морозів. Тривала дефоліація призводить до того, що дерева можуть не закладати плодові бруньки у наступному сезоні.

Масові спалахи чисельності золотогуза можуть призводити до повної втрати товарного вигляду продукції, а у запущених випадках — до загибелі молодих саджанців, які не встигають відновити свою зелену масу після навали гусениць.

Цикл розвитку золотогуза — одногодичний. Літ метеликів відбувається у середині літа, зазвичай у липні, коли вони активно відкладають яйця на нижній бік листя деревних культур.

Відродження гусениць відбувається наприкінці літа — на початку осені. Спочатку вони харчуються епідермісом листя, а потім, досягнувши другого-третього віку, споруджують гнізда для зимівлі.

Весняне пробудження гусениць збігається з початком розпускання бруньок на деревах, що зазвичай припадає на квітень. У цей час вони залишають гнізда і починають масове харчування.

Заляльковування відбувається наприкінці травня або на початку червня. Гусениці плетуть кокони серед листя або у розвилках гілок, де вони залишаються до перетворення на дорослих особин.

Весь цикл життя шкідника жорстко прив'язаний до температурного режиму. При теплих і затяжних осені та весні чисельність популяції може значно зростати, що вимагає підвищеної уваги агрономів до моніторингу посадок.

Головна ознака присутності шкідника — наявність «зимових гнізд». Це пучки сухого листя, міцно прикріплених до гілок павутиною, які залишаються на дереві навіть після того, як все листя опало.

Навесні симптомом є передчасне «облисіння» гілок, де молоде листя з'їдене практично до жилок ще у фазі їх розпускання. Поблизу таких ділянок можна знайти характерні шкірки після линяння гусениць.

Присутність гусениць легко виявити за павутинними сітками, які вони плетуть навколо пошкоджених ділянок пагонів. У міру росту гусениці стають помітнішими через своє яскраве і контрастне забарвлення.

Наявність масових пошкоджень на овочевих культурах, розташованих поруч із лісосмугами або старими садами, часто свідчить про міграцію підрослих гусениць у пошуках додаткового корму.

Нарешті, наявність самих метеликів навколо джерел світла у липні є сигналом для початку профілактичних оглядів насаджень з метою виявлення нових яйцекладок на листі.

Найефективнішим агротехнічним методом залишається механічний збір та знищення зимових гнізд. Це потрібно робити до початку розпускання бруньок, просто обрізаючи пошкоджені гілки та спалюючи їх.

При великій чисельності шкідника застосовують біологічні препарати, засновані на Bacillus thuringiensis. Вони ефективно діють на молодих гусениць, не завдаючи шкоди корисній ентомофауні.

Хімічні інсектициди застосовують у фазу активного харчування гусениць. Добре показують себе препарати з групи піретроїдів, фосфорорганічних сполук або регулятори росту комах.

Важливо дотримуватися термінів обробки: найефективніше проводити обприскування у період виходу гусениць із гнізд, поки вони ще вразливі і не встигли завдати значної шкоди врожаю.

• Своєчасне виявлення осередків зараження
• Використання феромонних пасток для моніторингу льоту метеликів
• Залучення ентомофагів (паразитичних мух та їздців)
• Дотримання просторової ізоляції між садом та полями
• Своєчасна хімічна обробка інсектицидами системної дії