Щитень літній

Щитень літній (Triops cancriformis) — це представник ряду Щитні, що належить до класу Зяброногі ракоподібні. Це один з найдавніших видів тварин на планеті.

Тіло ракоподібного захищене великим пласким панциром (щитом), що має овальну форму та вкриває більшу частину дорсальної поверхні.

У дорослих особин налічується велика кількість пар кінцівок, які вони використовують для пересування, дихання та фільтрації поживних речовин з мулу.

Колір щитня може варіюватися залежно від середовища існування, зазвичай це коричнево-оливкові або сірі відтінки, що допомагають маскуватися на дні водойм.

Яйця щитня надзвичайно стійкі до несприятливих умов, здатні витримувати тривалу посуху та низькі температури, зберігаючи життєздатність протягом багатьох років.

Головною культурою, що потерпає від щитня, є рис, особливо в період проростання насіння на заливних чеках.

Шкідник інтенсивно поїдає молоді паростки рису, завдаючи шкоди кореневій системі та щойно сформованим стеблам рослин.

Окрім поїдання рослин, щитні завдають непрямої шкоди, активно розпушуючи донний мул, що підвищує мутність води та блокує доступ сонячного світла до проростків.

У результаті діяльності популяції відбувається масове випадання сходів, що призводить до необхідності пересіву значних площ рисових полів.

Найбільша шкодочинність фіксується при прямому посіві рису в воду, оскільки молоді рослини не мають механічного захисту проти такого активного шкідника.

Життєвий цикл щитня літнього починається з моменту затоплення чеків, оскільки саме наявність водної стихії є пусковим механізмом для розвитку цист.

Після наповнення водою при температурі 15–25°C з яєць, що перебували у ґрунті в стані спокою, швидко вилуплюються личинки.

Період найбільш масового поширення шкідника припадає на перші два-три тижні після затоплення полів, що збігається з найвразливішою стадією розвитку рису.

Розвиток від личинки до статевозрілої особини проходить дуже швидко, що дозволяє щитням за короткий час завдати значної шкоди врожаю.

Після завершення короткого циклу розмноження і висихання водойм щитні гинуть, залишаючи в ґрунті нове покоління яєць.

Першою ознакою наявності щитня є поява на поверхні води "лисин" у посівах рису, де сходи були зрізані або повністю з’їдені.

Вода на уражених ділянках стає каламутною через постійну діяльність рачків, які переміщуються по дну у пошуках їжі.

На поверхні води можна помітити фрагменти пошкоджених стебел рису, які відірвані шкідниками від кореневої системи.

При уважному огляді водойми безпосередньо у водному шарі добре помітні самі ракоподібні, які активно плавають або порпаються в мулі.

Швидке поширення прогалин у посівах вздовж чека є вірною ознакою активного розмноження шкідника на ділянці.

Найефективнішим агротехнічним заходом є короткочасне скидання води з рисових чеків, що призводить до пересихання і загибелі рачків.

Застосування хімічних препаратів на основі інсектицидів, дозволених для використання в агроценозах, дозволяє локалізувати спалах чисельності шкідника.

Використання попередньо підготовленого насіннєвого матеріалу, що швидко проходить стадію вразливих проростків, підвищує виживаність посівів.

Важливим є дотримання режиму водокористування та своєчасний моніторинг полів одразу після висіву культури.

Дотримання сівозміни та ретельна обробка ґрунту також допомагають зменшити запас цист шкідника у верхньому шарі землі.