Трихія

Трихія (лат. Trichia) — це рід грибоподібних організмів, що належать до класу міксоміцетів (Myxogastria). Вони не є справжніми грибами, але розвиваються подібним чином, проходячи стадії плазмодія та плодових тіл.

Плодові тіла трихії часто мають вигляд дрібних, яскравих спорангіїв, що можуть бути жовтого, оранжевого або червоно-коричневого кольору. Вони з'являються на розкладаючихся рештках рослин.

За систематикою цей організм належить до родини Trichiidae. В життєвому циклі переважає амебоїдна форма — плазмодій, який здатний повільно рухатися в пошуках органічних часток та бактерій.

Для визначення виду використовують мікроскопічний аналіз спорангіїв та будову капіліцію, який у представників цього роду має виражені спіральні потовщення.

Розмножується трихія спорами, які поширюються потоками повітря або краплями води, що сприяє швидкому розповсюдженню в межах однієї теплиці.

Хоча трихія не паразитує безпосередньо на живих тканинах, її присутність на стеблах рослин спричиняє серйозні проблеми з фізіологією розвитку культур.

Основна шкода полягає у механічному покритті поверхні стебла слизом або спорангіями, що порушує процес дихання рослини та перешкоджає нормальному фотосинтезу.

Наявність слизової плівки створює сприятливе середовище для розвитку вторинної інфекції, такої як бактеріальні гнилі, що руйнують тканини стебла.

Молоді сіянці та розсада можуть повністю загинути через те, що колонії міксоміцету перекривають доступ повітря і спричиняють випрівання в місці контакту з ґрунтом.

Культурні рослини, що знаходяться у стані стресу через порушення мікроклімату, стають вразливими до нападу шкідників, які активно розвиваються у вологих місцях.

Трихія проявляє найбільшу активність у періоди високої вологості повітря, коли поверхня ґрунту залишається постійно мокрою протягом тривалого часу.

Найчастіше цей організм з'являється у другій половині весни та влітку, особливо під час сезону дощів, коли вологість навколишнього середовища перевищує 80%.

В закритому ґрунті (теплицях) розвиток може відбуватися в будь-який час року, якщо порушуються режими вентиляції та поливу.

Восени активність спостерігається на гниючій деревині та залишках рослин, що стає джерелом поширення спор на наступний сезон.

Життєвий цикл прискорюється при температурі повітря від +15 до +25 градусів за наявності постійного джерела вологи.

Першим симптомом зараження є утворення прозорих або жовтуватих слизових плям на поверхні ґрунту або нижній частині стебел рослин.

Згодом ці плями трансформуються у дрібні порошисті утворення — спорангії, які при дотику залишають характерний кольоровий пил на пальцях.

На листках та стеблах з'являється наліт, який виглядає як чужорідна плівка, що заважає нормальному забарвленню рослини.

Рослини, уражені трихією, стають кволими, їх ріст сповільнюється, а нижні листки можуть починати жовтіти та передчасно відмирати.

У теплицях часто фіксується затхлий, специфічний запах, який супроводжує масове утворення слизових колоній міксоміцетів.

Найкращим методом контролю є регулювання вологості повітря та ґрунту шляхом покращення вентиляції та обмеження надмірного поливу.

• Обов'язкове видалення залишків рослин, що перегнивають, з поверхні ґрунту.
• Регулярне розпушування верхнього шару субстрату для доступу повітря до коріння.
• Дезінфекція теплиць перед початком сезону із застосуванням сучасних антисептичних засобів.
• Забезпечення простору між рослинами для уникнення надмірної вологості у прикореневій зоні.

Фізичне видалення слизових утворень допомагає зупинити розповсюдження спор, але не вирішує проблему, якщо не змінено умови мікроклімату.

Специфічних отрутохімікатів для боротьби з трихією не існує, тому головна увага приділяється правильній агротехніці та санітарному стану ділянки.

Профілактичне обприскування розчинами міді може дещо знизити активність організму, проте головним залишається контроль вологості.