Цикадка сирена

Цикадка сирена (лат. Tettigella sirena) належить до ряду напівтвердокрилих. Це невелике комаха, що стрибає, з характерним видовженим тілом, розмір якого в дорослому стані становить приблизно 5-8 міліметрів.

Зовнішній вигляд комахи адаптований для маскування серед рослинності: забарвлення варіюється від яскраво-зеленого до жовтуватого кольору, що дозволяє їй бути майже непомітною на листі.

Личинки цикадки зовні схожі на дорослих особин, проте вони мають значно менші розміри та відсутність розвинених крил. Вони дуже рухливі та реагують на будь-який рух миттєвим стрибком у бік.

Даний вид віддає перевагу вологим місцям існування, тому часто зустрічається поблизу водойм, у низинах або на ділянках з густою, високою травою та бур'янами.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки та імаго. За сприятливих погодних умов комахи здатні давати кілька генерацій за один вегетаційний період, що значно ускладнює боротьбу з ними.

Цикадка сирена є поліфагом, тобто живиться соками найрізноманітніших видів рослин. Вона завдає суттєвої шкоди зерновим культурам, овочам та багатьом видам декоративних рослин.

Комаха висмоктує сік з тканин рослини, що призводить до порушення водного балансу, в'янення листя та суттєвого уповільнення росту всього організму в цілому.

Особливу небезпеку становить той факт, що цикадка є переносником вірусних та фітоплазмових інфекцій. Хвороби, які вони розносять, часто призводять до незворотних змін у розвитку культур.

Масове розмноження шкідника на полях може спричинити втрату значної частини врожаю через ослаблення рослин та їхню подальшу загибель у пік літньої спеки.

Пошкоджені цикадкою рослини стають вразливими до вторинних інфекцій та інших шкідників, оскільки їхній природний імунітет значно знижується через постійну втрату поживних соків.

Перша поява комах зазвичай фіксується у другій половині травня. Вихід личинок з яєць, що зимували в тканинах рослин, залежить від прогрівання ґрунту та повітря.

Найбільший пік активності припадає на червень та липень. У цей час комахи найбільш активно розмножуються, поширюючись на нові ділянки та заселяючи молоді посадки культурних рослин.

До осені активність популяції поступово згасає. Дорослі особини готуються до зимівлі, відкладаючи яйця, які надійно сховані в стеблах або листках багаторічних рослин.

Зимівля у стадії яйця дозволяє шкіднику успішно переживати суворі морози, забезпечуючи відновлення популяції на наступний весняний сезон.

Аномально теплі осінні періоди можуть продовжувати активність шкідника, що негативно впливає на озимі культури, які тільки починають свій ріст.

Першим візуальним знаком ураження є поява дрібних білих крапок на поверхні листка, що є місцями проколів. З часом ці крапки зливаються, викликаючи загальне пожовтіння листя.

При легкому струшуванні гілок або стебел дорослі комахи миттєво розлітаються або вистрибують, що є головним показником наявності шкідника на ділянці.

Наявність сажистого грибка на листках є вторинним ознакою, оскільки він розвивається на солодких виділеннях цикадок, що залишаються після живлення.

Молоді пагони можуть деформуватися або скручуватися, якщо колонія шкідників зосереджена на верхівках рослин, де тканини найбільш ніжні та багаті соками.

• Поява хлоротичних плям на листі.
• Наявність линялих шкірок на звороті листка.
• Деформація молодих пагонів.

Головною вимогою до профілактики є очищення території від бур'янів, які є джерелом живлення та прихистком для цикадок у ранній весняний період.

Використання інсектицидів системної дії є найбільш ефективним методом боротьби, оскільки вони дозволяють знищити комах, які переховуються у важкодоступних місцях.

Важливо контролювати вологість на ділянці, оскільки надмірна волога та густі зарості створюють ідеальні умови для розмноження цього виду шкідника.

Впровадження сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку шкідника, оскільки він часто прив'язаний до певних типів рослинності на конкретних ділянках полів.

Застосування біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби, дозволяє зменшити хімічне навантаження на врожай, забезпечуючи при цьому надійний контроль чисельності популяції.