Тетрагната мандибулата

Тетрагната мандибулата є представником родини Tetragnathidae (павуки-колопряди). Його тіло має витягнуту форму, що є еволюційним пристосуванням для маскування на вузьких листках злаків.

Забарвлення особин варіюється від світло-жовтого до коричневого, що дозволяє їм ідеально зливатися з оточенням у рисових чеках. Головною ознакою є надзвичайно довгі хеліцери у дорослих екземплярів.

Кінцівки цього павука дуже довгі та тонкі, що надає йому характерного вигляду паличкоподібного організму. Така морфологія дозволяє йому утримуватися на воді або між листками рослин.

Цей вид належить до ряду Araneae і займає нішу спеціалізованих хижаків агроценозів. Однак у великій кількості вони можуть негативно впливати на розвиток сільськогосподарських культур.

Біологія виду тісно пов'язана з постійною наявністю вологи, тому вони домінують саме на зрошуваних ділянках, де створюють свої складні ловильні мережі.

Основним об'єктом живлення та середовищем існування є рис. Павуки використовують стебла та листя культури як опору для своїх багатошарових павутинних сіток.

Механічне пошкодження листя під час плетива сіток перешкоджає нормальному процесу фотосинтезу, що призводить до загального пригнічення росту рисових кущів.

Павутина, що вкриває значні площі посівів, утримує вологу, що створює сприятливі умови для розвитку патогенних грибів та плісняви на листі.

Через високу щільність павуків порушується баланс інших комах-хижаків, що може спровокувати спалах чисельності справжніх фітофагів на полі.

Економічні втрати проявляються у зниженні маси зерна та погіршенні загальної якості врожаю через ослаблення вегетативної системи рослин у період наливу.

Поява Tetragnatha mandibulata збігається з початком затоплення рисових полів. Вони активно заселяють території протягом усього сезону вегетації культури.

Життєвий цикл павука включає кілька етапів розвитку, які проходять безпосередньо в зоні посівів або на прилеглих до чеків ділянках водної рослинності.

Найбільша активність спостерігається в період високих температур, коли павуки активно будують нові мережі для полювання на комах-фітофагів та інших дрібних безхребетних.

З пониженням температури повітря та після збору врожаю активність різко падає, і дорослі особини мігрують у пошуках місць для зимування в затишні сухі місця.

Висока плодючість дозволяє виду створювати кілька поколінь протягом одного сезону, якщо умови середовища залишаються стабільно вологими та теплими.

Першим та найбільш помітним симптомом є густе павутиння, яке особливо чітко видно в ранкові години, коли на ньому збирається крапельна волога (роса).

Деформація та злипання листя в кущі рисів — це наслідок натяжіння ниток павутини, що перешкоджає природному розправленню листяних пластин під сонцем.

Виявлення самих павуків, які нерухомо сидять вздовж центральної жилки листка, вказує на поточне заселення посівів шкідником.

Поява нальоту та дрібних плям екскрементів під павутинними мережами сигналізує про тривалу присутність колонії павуків на одній рослині.

При масовому розмноженні спостерігається загальна пригніченість рослин, їхня верхівка може виглядати скрученою або такою, що передчасно жовтіє через дефіцит світла.

Регулювання рівня води в чеках є найбільш ефективним способом контролю, оскільки воно порушує звичні умови існування павуків та їхні мережі.

Агротехнічна боротьба включає своєчасне знищення бур'янів на межах полів, що позбавляє павуків місць для резервації та розмноження в міжсезоння.

Хімічний захист повинен бути виваженим, із використанням препаратів, що не мають негативного впливу на корисних ентомофагів рисового поля.

• Забезпечення оптимальної густоти посіву для запобігання надмірної вологості.
• Використання біологічних засобів, які сприяють розмноженню природних ворогів павуків.
• Періодичний моніторинг чисельності популяції в критичні фази росту рису.

Профілактичні заходи мають бути спрямовані на знищення джерел первинного заселення павуків, включаючи очищення дренажних каналів та прилеглих водойм.