Тетрагнатиди

Тетрагнатиди — це родина павуків Tetragnathidae, відомих своєю здатністю створювати витончені горизонтальні сітки. Вони мають видовжене тіло, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед стебел злакових та високотравних культур.

Доросла особина має специфічну будову хеліцер, які у самців значно довші та потужніші. Ці павуки мають відносно довгі ноги, які допомагають їм пересуватися по павутинню, не зачіпаючи власні пастки, що розташовані досить щільно.

Забарвлення цих павуків часто варіюється від світло-жовтого до металевого сріблястого, що робить їх майже невидимими на фоні вологих стебел рослин після дощу або під час ранкової роси.

Біологічно вони належать до групи павуків-кругопрядів, але їхні сітки менш структуровані, ніж у родичів, і частіше мають вигляд розтягнутих горизонтальних платформ між сусідніми рослинами.

Ці істоти є майстрами маскування: при найменшій небезпеці вони витягують тіло вздовж стебла, притискаючи ноги до осі рослини, що робить їх практично непомітними для спостерігача.

Основна шкода від тетрагнатид пов'язана з їхньою здатністю оплітати рослини павутиною. Це призводить до механічного пошкодження молодих листків, які під дією павутиння деформуються та скручуються.

Щільна павутина перешкоджає нормальному газообміну та фотосинтезу, що у критичні фази росту рослин може призвести до зниження загальної врожайності та якості плодів.

Павутиння є субстратом для накопичення пилу, патогенних грибів та бактерій. У вологих умовах це сприяє швидкому поширенню хвороб, таких як борошниста роса або септоріоз, що завдає значних збитків господарству.

У тепличному виробництві велика кількість павутини погіршує товарний вигляд продукції, оскільки забруднені павутинням овочі чи ягоди потребують додаткової обробки перед реалізацією.

Окрім прямої шкоди, наявність великої кількості павутиння ускладнює проведення моніторингу посівів, приховуючи справжніх шкідників, таких як попелиці або трипси, що ускладнює своєчасну діагностику.

Активний період розвитку тетрагнатид починається з другої половини весни, коли температура повітря стабільно тримається вище 12-15 градусів за Цельсієм. Це період активного виходу молоді з коконів.

Літній період є часом найвищої активності, коли павуки розселяються по всій площі поля, будуючи сітки в ярусах листя, де найвища концентрація комах-жертв.

У серпні та вересні спостерігається інтенсивне розмноження, після чого дорослі особини готуються до зимівлі. Кокони з яйцями надійно ховаються в рослинних рештках, забезпечуючи виживання наступного покоління.

Погодні умови, а саме вологість, відіграють ключову роль у циклі розвитку. Посушливі періоди гальмують розвиток личинок, тоді як вологе літо створює оптимальні умови для вибухового зростання чисельності.

Зимівля відбувається у стадії яйця або напівдорослої особини. Місця зимівлі зазвичай знаходяться в прикореневій зоні або в щілинах ґрунту, що робить їх стійкими до коливань температури.

Ознаками наявності павуків на ділянці є натягнуті горизонтальні нитки, які найкраще видно вранці, коли на них осідає роса. Це створює ефект «срібного мережива» на полі.

Наявність скручених верхівок пагонів, які стягнуті між собою павутинними нитками, є явним свідченням діяльності колонії тетрагнатид на рослині.

При огляді нижньої сторони листя можна виявити невеликі білуваті кокони, які павуки прикріплюють до жилок листка для захисту майбутнього потомства.

Спостереження за поводженням комах навколо: якщо велика кількість комах уникає певних ділянок або потрапляє в сітки, це вказує на активне полювання павуків у цій зоні.

В’янення окремих листків, які були механічно пошкоджені при плетінні павутини, стає помітним у другій половині літа, коли павутиння стає старішим і щільнішим.

Боротьба з тетрагнатидами має бути комплексною. Перш за все, слід дотримуватися агротехнічних норм, що включають якісний обробіток ґрунту для знищення місць зимування.

Використання інсектицидів виправдане лише при критичному перевищенні чисельності. Рекомендується чергування діючих речовин для запобігання виникненню резистентності у супутніх шкідників.

Механічне видалення бур’янів та знищення пожнивних решток є найбільш ефективним способом зменшення популяції без використання хімікатів, що дозволяє зберегти корисну ентомофауну.

Створення бар'єрних зон навколо полів, де рослинність менш сприятлива для розвитку павуків, допомагає обмежити їх розселення на культурні площі.

• Глибока оранка ґрунту восени;
• Регулярний моніторинг за допомогою клейових пасток;
• Обробка біопрепаратами на основі грибів Beauveria bassiana;
• Забезпечення оптимального режиму поливу в теплицях.