Дзижчало сірчано-жовте

Дзижчало сірчано-жовте (Systoechus sulphureus) — це представник родини Bombyliidae, який за зовнішнім виглядом нагадує дрібного джмеля через густе опушення тіла жовтуватого кольору.

Імаго має компактне тіло розміром близько 10 мм та характерний довгий хоботок, який дозволяє йому живитися нектаром квітів, не сідаючи на них.

Крила прозорі, міцні, забезпечують швидкий політ та здатність зависати над квіткою, що робить цих комах дуже помітними в період цвітіння трав.

Личинки дзижчала мають специфічну будову, адаптовану до паразитичного способу життя, та проходять складний цикл перетворення в ґрунті.

Вид поширений переважно в степовій зоні, де умови сприятливі як для розвитку імаго, так і для відкладання яєць у ґрунт.

Як личинка, дзижчало сірчано-жовте є паразитоїдом, що розвивається в кубишках саранових, тим самим знищуючи значну частину майбутнього потомства шкідника.

Даний вид не завдає прямої шкоди сільськогосподарським культурам, оскільки дорослі особини живляться виключно нектаром, а личинки є вузькими спеціалістами-паразитами сарани.

В агрономічному плані це корисний вид, оскільки він сприяє природному пригніченню спалахів розмноження небезпечних видів сарани на полях та пасовищах.

Шкодочинність виду в промислових посівах відсутня; навпаки, присутність дзижчала в агроценозі розглядається як позитивний фактор біологічного захисту.

Відсутність знань про цей вид часто призводить до помилкового ставлення до нього як до шкідника, хоча він є природним союзником агронома.

Дорослі комахи з'являються в літній період, коли спостерігається інтенсивне цвітіння різнотрав'я, необхідне для живлення імаго нектаром.

Самки дзижчала активно шукають місця відкладання яєць сарановими, щоб забезпечити своїх личинок кормовою базою у вигляді кубишок.

Розвиток личинок триває протягом другої половини літа та осені, після чого вони залишаються в ґрунті на зимівлю.

Вихід імаго з ґрунту відбувається навесні, синхронізуючись із початком активного періоду життя саранових, що забезпечує сталість популяції дзижчала.

Циклічність розвитку паразита тісно пов'язана з біологічними ритмами комах-господарів, що робить його стабільним регулятором чисельності шкідників.

Заходи боротьби проти дзижчала сірчано-жовтого не розробляються, оскільки цей вид є корисним ентомофагом і потребує охорони.

Використання інсектицидів широкого спектра дії на полях призводить до знищення популяції цих мух, що неминуче веде до зростання чисельності саранових.

Для збереження ентомофагів рекомендується обмежити обробки пестицидами у період цвітіння бур'янів на межах полів, де живляться імаго.

Охорона місць гніздування диких бджіл та інших корисних комах також позитивно впливає на чисельність популяції дзижчала у навколишньому середовищі.

Агрономи повинні ідентифікувати цей вид як союзника, уникаючи невиправданого застосування хімічних засобів захисту в період їх активності.