Синухус звичайний

Синухус звичайний (Synuchus vivalis) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Дорослі особини мають характерну для своєї родини статуру, довжина якої зазвичай варіює від 6 до 8 мм.

Забарвлення жуків найчастіше темне, смоляно-буре або майже чорне, з металевим відливом. Поверхня надкрил гладка, з виразними поздовжніми борозенками.

Личинки цього виду мають типову для турунів камподеоподібну будову: тіло видовжене, злегка сплощене, забезпечене трьома парами розвинених грудних ніг.

Голова личинок добре відокремлена, має потужний ротовий апарат, адаптований до активного пошуку та поглинання їжі.

Вид є типовим представником ентомофагів, проте при дефіциті природної кормової бази може проявляти риси фітофагії, пошкоджуючи сільськогосподарські культури.

Основна шкода від синухуса спостерігається на зернових колосових культурах, включаючи озиму та яру пшеницю, жито та ячмінь.

У період молочної та воскової стиглості зерна жуки можуть пошкоджувати колоски, виїдаючи вміст зернівок, що призводить до щуплості та зниження врожайності.

Окрім зернових, цей шкідник може зустрічатися на посівах різних овочевих культур та технічних рослин, де знаходить укриття у прикореневій зоні.

Шкідливість суттєво зростає у роки з погодними умовами, що сприяють масовому розмноженню комах, та при порушенні сівозміни.

Крім прямого пошкодження зерна, жуки можуть переносити збудників грибкових захворювань, забруднюючи пошкоджені ділянки рослин спорами патогенів.

Зимують переважно дорослі жуки у поверхневому шарі ґрунту, під рослинними рештками або у тріщинах землі на полях.

Активний вихід імаго після зимівлі починається навесні, як тільки ґрунт прогрівається до температури 8–10 градусів Цельсія.

Пік активності жуків припадає на період колосіння та наливу зерна, коли вони стають найбільш помітними в агроценозах.

Заляльковування личинок відбувається в ґрунті у спеціальних колисочках, після чого на світ з'являються жуки нового покоління, що активно харчуються до настання холодів.

Цикл розвитку виду тісно пов'язаний із зволоженням ґрунту: затяжні дощі в літній період сприяють збільшенню чисельності популяції.

Основною ознакою присутності шкідника є наявність виїденого або пошкодженого зерна в колосі, що легко помітити при огляді посівів.

При візуальному огляді поверхні ґрунту у вечірній або ранковий час можна виявити дорослих особин, що ведуть активний спосіб життя.

Наявність специфічних борозен на пошкоджених частинах рослин та часткова відсутність тканин навколоплідника також вказують на діяльність турунів.

Пошкоджені ділянки посівів часто виглядають «рідкими» або деформованими, що супроводжується відставанням рослин у рості та розвитку.

При масовій появі комах на краях полів спостерігається виразне зниження загальної маси зерна при контрольному обмолоті.

Основним заходом боротьби є дотримання сівозміни, що виключає монокультуру, яка сприяє накопиченню шкідника.

Якісна зяблева оранка з оборотом пласта дозволяє знищити значну частину зимуючих особин і обмежити їх подальше розмноження.

Знищення бур'янів навколо полів позбавляє шкідників місць резервації та додаткового харчування у міжсезоння.

При перевищенні економічного порогу шкідливості рекомендується застосування інсектицидів із групи піретроїдів або фосфорорганічних сполук.

• Своєчасне збирання врожаю в оптимальні терміни для мінімізації втрат від поїдання зерна.
• Використання якісного посівного матеріалу для підвищення імунітету рослин.