Акупальпус південний

Акупальпус південний (Acupalpus meridianus) — це представник родини турунів (Carabidae), ряд Твердокрилі (Coleoptera). Це невеликий жук розміром близько 3-4 міліметрів.

Тіло дорослої особини зазвичай забарвлене в темні тони, часто з легким бронзовим або металевим відблиском, що допомагає йому маскуватися у ґрунті.

Будова тіла пристосована до активного пересування серед рослинних решток, що притаманно багатьом видам турунів, які ведуть прихований спосіб життя.

Личинки мають подовжену форму, розвиваються у ґрунті, харчуючись органікою, а за певних умов — і підземними частинами сільськогосподарських культур.

Визначення виду зазвичай проводиться фахівцями-ентомологами за морфологічними ознаками переднеспинки та особливостями пунктирування надкрил.

Цей вид шкідника найбільш небезпечний для зернових колосових культур, таких як озима пшениця, жито та ячмінь у ранні фази розвитку.

Шкоду завдають як імаго, так і личинки, які можуть підгризати насінини під час проростання або пошкоджувати корінці молодих паростків.

Масове пошкодження призводить до випадання сходів, що створює прогалини в посівах і значно знижує майбутню густоту продуктивного стеблестою.

Найбільш вразливими є посіви, які знаходяться в стані стресу через несприятливі погодні умови або повільне проростання через дефіцит вологи.

У деяких випадках діяльність шкідника відкриває «ворота» для проникнення збудників кореневих гнилей, що посилює загальну шкодочинність.

Період активності акупальпуса південного припадає на весняний період, коли температура ґрунту стає достатньою для виходу комах із місць зимівлі.

Найбільш активними комахи стають у нічні або вечірні години, що ускладнює їх візуальне спостереження в денний час у полі.

Життєвий цикл включає фазу яйця, три стадії розвитку личинки, фазу лялечки та імаго, причому зимувати можуть переважно дорослі жуки.

Яйцекладка відбувається у вологий ґрунт навесні, що забезпечує оптимальні умови для виживання майбутнього покоління личинок.

Восени спостерігається зниження активності шкідника, оскільки дорослі особини готуються до зимівлі в глибоких шарах ґрунту або під рослинними залишками.

Первинною ознакою зараження є нерівномірні сходи на полі, де частина насіння не зійшла або паростки виглядають пригніченими та пошкодженими.

При детальному огляді підземної частини рослин можна помітити виїдені ділянки на насінні або пошкоджені корінці та мезокотиль.

За наявності великої популяції в ґрунті можна виявити ходи, зроблені комахами, які часто ведуть до місць живлення в зоні кореневої системи.

Вторинною ознакою є в'янення рослин, що пов'язано з пошкодженням коренів, яке стає помітним при зниженні вологості ґрунту.

• Пошкоджене насіння в ґрунті з явними слідами гризіння.
• Загибель паростків ще до виходу на поверхню ґрунту.
• Наявність жуків у верхньому шарі ґрунту біля основи стебла.

Агротехнічний контроль передбачає якісний обробіток ґрунту, зокрема дискування або глибоку оранку, що руйнує місця скупчення шкідника.

Важливим заходом є дотримання оптимальних строків сівби, що дозволяє рослинам пройти критичні фази розвитку до піку активності акупальпуса.

Використання якісних протруйників інсектицидної дії є найнадійнішим способом захисту насіння та сходів від комплексу ґрунтових шкідників.

Боротьба з бур'янами на полях є обов'язковою умовою, оскільки вони слугують джерелом живлення та притулком для жуків у період вегетації.

Хімічний захист шляхом обприскування посівів інсектицидами доцільний лише за перевищення порогу економічної шкодочинності та в нічний час.