Рисовий тарсонемітний кліщ

Рисовий тарсонемітний кліщ (Steneotarsonemus spinki) належить до родини Tarsonemidae ряду Acariformes. Це мікроскопічний шкідник, довжина тіла якого становить лише 0,2–0,3 мм.

Дорослі особини мають овальну форму та напівпрозорий, жовтувато-білий або коричневий колір. Через вкрай малі розміри виявити їх без використання мікроскопа або сильної лупи практично неможливо.

Личинки кліща проходять кілька стадій розвитку, зовні нагадуючи імаго, але відрізняються меншими розмірами та відсутністю розвиненої репродуктивної системи. Життєвий цикл виду вкрай короткий, що сприяє швидкому зростанню популяції за сприятливих умов.

Шкодять як дорослі кліщі, так і їх німфи, висмоктуючи клітинний сік із тканин рослини. Середовищем існування для них служать вологі приховані місця під листковими піхвами.

Кліщі поширюються за допомогою вітру, а також переносяться з інфікованим насіннєвим матеріалом або сільськогосподарськими знаряддями праці.

Основною культурою, що страждає від цього шкідника, є рис (Oryza sativa). Кліщ вражає всі надземні органи рослини в період активної вегетації.

Вторинними господарями можуть виступати деякі види бур'янових злакових трав, які служать резерватором інфекції в міжсезоння.

Шкідливість проявляється в ослабленні метаболічних процесів у тканинах рису. Пряме пошкодження призводить до зниження фотосинтетичної активності та порушення розвитку органів рослини.

Пошкоджені ділянки стають вхідними воротами для вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій. Зокрема, кліщ часто переносить патогенний гриб Sarocladium oryzae.

Масове розмноження шкідника призводить до недобору врожаю зерна, який може досягати 30–50% і більше в умовах епіфітотії.

Активність рисового тарсонемітного кліща безпосередньо залежить від температури та вологості повітря. Оптимальними умовами для розвитку вважаються висока вологість (понад 80%) і температура від 25 до 30°C.

Період інтенсивного розмноження припадає на фази кущіння та виходу рису в трубку. У цей час вологість всередині рослинного покриву максимально сприятлива.

У спекотний і посушливий період динаміка чисельності популяції помітно знижується. Однак при наявності зрошувальної системи шкідник може зберігати високу активність протягом усього сезону.

Кліщ здатний розмножуватися безперервно в умовах тропічного клімату. У регіонах з помірним кліматом він зимує в рослинних рештках або на бур'янах.

При зміні сезонів щільність шкідника падає, але навіть невелика кількість особин здатна швидко відновити популяцію при настанні оптимальних погодних умов.

Першою ознакою зараження є хлоротичні плями на листі, які з часом набувають бурого або коричневого кольору.

Листкові піхви можуть деформуватися і відмирати, а рослини уповільнюють ріст і набувають пригніченого вигляду.

Найбільш характерний симптом — недорозвиненість волоті та часткова або повна відсутність зерноутворення. Волоті можуть залишатися всередині піхви верхнього листка.

Зерна при сильному ураженні стають порожніми, мають темні плями або деформуються, що значно знижує їх якість та схожість.

• Пожовтіння країв листя.
• Скручування молодого листя.
• Погана викид волотей.
• Поява темного нальоту (сажистих грибків) на стеблах.
• Пустозерність рису при зборі врожаю.

Основною мірою боротьби є використання здорового насіннєвого матеріалу, що пройшов термічну обробку або знезараження.

Агротехнічні методи включають дотримання сівозміни та ретельне очищення полів від рослинних решток, де кліщ може зимувати.

Хімічний захист вимагає застосування специфічних акарицидів. Важливо проводити обробку в період появи перших ознак пошкоджень, оскільки кліщі швидко розвивають стійкість до пестицидів.

Необхідно контролювати популяцію бур'янів на рисових чеках і навколо них, оскільки вони служать притулком для шкідника.

Використання стійких сортів рису є найбільш перспективним напрямком у стратегії довгострокового контролю чисельності цього виду.