Тарсонемідовий кліщ

Тарсонемідовий кліщ (Hemitarsonemus waitei) належить до родини Tarsonemidae, ряду Trombidiformes. Це надзвичайно дрібний шкідник, довжина тіла якого рідко перевищує 0,3 мм. Через мікроскопічні розміри та напівпрозору забарвленість тіла виявити колонію неозброєним оком майже неможливо, навіть при високій щільності шкідника на рослині.

Життєвий цикл кліща тісно пов'язаний з вологістю повітря та температурним режимом. Самки відкладають яйця на молодих частинах рослин, переважно у місцях, захищених від прямого сонячного світла та механічних пошкоджень. Розвиток від яйця до дорослої особини відбувається дуже швидко, що дозволяє виду формувати безліч генерацій протягом одного сезону.

Найбільша активність кліща спостерігається в закритому ґрунті, де стабільна вологість сприяє постійному розмноженню. У відкритому ґрунті шкідник частіше зустрічається у вологих і теплих умовах, скупчуючись у пазухах листя або в суцвіттях, де мікроклімат найбільш сприятливий для їхньої життєдіяльності.

Перенесення кліща в межах ділянки здійснюється за допомогою вітру, води при поливі, а також через робочий інструмент або одяг працівників. Це робить його надзвичайно небезпечним для розплідників, де зараження одного екземпляра може призвести до швидкого поширення хвороби по всій площі теплиці.

Дослідження біології виду показують, що кліщі виявляють високу вибірковість до місць харчування. Вони обирають найбільш енергетично багаті клітини молодих органів, що призводить до негайного порушення процесів росту рослини, яке проявляється як системне захворювання або фізіологічний розлад.

Шкідник завдає шкоди багатьом культурам, серед яких особливе місце займають плодово-ягідні насадження та декоративні рослини. Він висмоктує сік із точок росту, що спричиняє серйозні порушення в обміні речовин, зупинку поділу клітин та відмирання молодих пагонів, що згодом призводить до деформації всієї рослини.

Типові ознаки зараження включають скручування і ламкість молодих листків, появу на них плям некрозу або нездорового блиску. Верхівки пагонів можуть ставати темно-зеленими, зморшкуватими та грубими на дотик, при цьому ріст рослини майже повністю припиняється, що суттєво знижує продуктивність саду або теплиці.

Основним методом контролю є профілактика, спрямована на недопущення занесення кліща з іншим посадковим матеріалом. У випадках масового розмноження застосовують акарициди, які мають контактно-системну дію, оскільки контактні препарати часто не досягають шкідників, схованих глибоко у тканинах бруньок.

• Ретельний огляд розсади перед висадкою під мікроскопом.
• Використання біологічних хижаків — кліщів-фітосейїд.
• Контроль вологості в теплицях для обмеження розмноження.
• Систематичне видалення заражених пагонів та їх спалювання.
• Чергування акарицидів для запобігання розвитку резистентності.