Землерийка

Землерийки (рід Sorex) належать до ряду комахоїдних, родини землерийкових. Зовні вони схожі на мишей, але мають характерний видовжений носик-хоботок та оксамитове хутро.

Ці звірки ведуть дуже активний спосіб життя через швидкий метаболізм. Вони постійно перебувають у пошуках їжі, тому їхня активність помітна протягом усієї доби.

На відміну від багатьох гризунів, землерийки не риють глибоких нір. Вони часто займають ходи, залишені кротами або дощовими хробаками, що значно полегшує їх пересування під шаром ґрунту.

Вони мають дуже слабкий зір, тому покладаються переважно на нюх та ехолокацію. Це робить їх надзвичайно ефективними мисливцями на ґрунтових комах, що іноді приносить користь садоводам.

Тривалість життя землерийки коротка, але вони досить плодючі. За сезон одна самка може дати кілька виводків, що призводить до швидкого збільшення чисельності популяції на сприятливих ділянках.

Землерийки не є класичними шкідниками рослин, оскільки не живляться корінням чи пагонами. Основна шкода виникає внаслідок їхньої активної риючої діяльності біля кореневої системи культур.

Створюючи безліч ходів під землею, ці тварини порушують щільність ґрунту. Коріння рослин опиняється у повітряних порожнинах, через що втрачає контакт із вологою та поживними речовинами.

Особливо страждає молода розсада та квіти. Якщо звірок проклав хід вздовж рядка, рослини можуть почати в'янути буквально за день через пошкодження або підсихання коріння.

У пошуках їжі землерийки можуть пошкоджувати коренеплоди. Вони часто прогризають ходи всередині моркви або картоплі, хоча роблять це рідко і лише у випадках дефіциту основної їжі — комах.

Їхня діяльність у теплицях є найбільш руйнівною. Через рихлий ґрунт землерийки легко пересуваються, перевертаючи коріння ніжних тепличних культур, що часто призводить до їхньої загибелі.

Землерийки активні цілий рік, оскільки вони не впадають у сплячку. Навіть взимку вони продовжують рухатися під шаром ґрунту, де температура вища за нуль.

Весняний період — час найбільшої активності, пов'язаний з пробудженням ґрунтових комах та активним ростом кореневої системи рослин на городі.

Влітку тварини шукають вологі та тінисті місця. Вони часто переселяються ближче до поливних систем, де ґрунт залишається пухким і багатим на черв'яків та личинок.

Восени спостерігається інтенсивне переміщення землерийок, оскільки вони готуються до зимового періоду та шукають місця для облаштування гнізд.

Узимку звірки переміщуються під шаром листя або мульчі. У цей час вони рідше потрапляють на очі, але продовжують свою діяльність, якщо в ґрунті є достатньо кормових ресурсів.

Наявність дрібних отворів у ґрунті, діаметром до двох сантиметрів, є першою ознакою того, що на ділянці оселилися землерийки.

Різке в'янення рослин без ознак хвороб чи шкідників надземної частини вказує на підрив кореневої системи, що часто є результатом діяльності цих звірків.

Характерною ознакою є поява невеликих борозенок на поверхні ґрунту після дощу або поливу. Ці шляхи землерийки використовують як основні транспортні магістралі.

Біля входів у нори можна іноді знайти залишки екзоскелетів комах. Це свідчить про те, що землерийка використовує конкретну нору як місце для трапези.

Специфічний мускусний запах, який стає інтенсивнішим у місцях найбільшої концентрації звірків, є надійним показником їхньої присутності на ділянці.

Використання ультразвукових відлякувачів, що створюють вібрацію в ґрунті, є одним із найдієвіших гуманних методів боротьби з землерийками.

Висаджування рослин з різким запахом, як-от часник, цибуля або чорнобривці, допомагає створити бар'єр, який відлякує звірків від чутливих культур.

У нори можна вкладати гілочки хвойних дерев, розрізані зубчики часнику або ганчірки, змочені березовим дьогтем, щоб змусити тварин залишити ділянку.

Влаштування захисних бар'єрів навколо грядок за допомогою дрібнокомірчастої металевої сітки, вкопаної в землю на глибину до 40 см, надійно захищає коріння рослин.

Оскільки землерийки знищують багатьох шкідливих комах, варто дозувати заходи боротьби. Краще застосовувати відлякувачі, ніж знищувати звірків отруйними приманками, що небезпечні для довкілля.