Цикадка смугаста

Цикадка смугаста (лат. Scleroracus striatulus) — це дрібна комаха ряду Напівтвердокрилі, родини Цикадки. Імаго має довжину тіла від 3 до 5 міліметрів.

Тіло комахи має витягнуту форму, забарвлення варіюється від жовтувато-бурого до сірого, з характерними поздовжніми смугами на крилах.

Ротовий апарат колючо-сисного типу дозволяє ефективно живитися соками рослин, проколюючи епідерміс листя та стебел.

Задні ноги добре розвинені, що забезпечує здатність до стрибків, тому комахи швидко пересуваються у трав'яному покриві.

Личинки подібні до дорослих особин, проте менші за розміром і не мають крил, активно живляться на тих самих культурах, що й дорослі особини.

Основними об'єктами живлення є злакові культури, зокрема пшениця, ячмінь, жито та різні види дикорослих злаків, що ростуть на полях.

Шкодочинність полягає не лише у висмоктуванні клітинного соку, що призводить до знесилення рослини, а й у передачі небезпечних вірусних хвороб.

У місцях проколів тканин з'являються некротичні плями, які з часом збільшуються, викликаючи відмирання значної частини листкової пластини.

Уражені посіви відстають у рості, втрачають фотосинтетичну активність, а при сильному зараженні спостерігається вилягання або висихання молодих рослин.

Специфічні віруси, що передаються цими комахами, можуть викликати необоротні зміни в розвитку, такі як карликовість або деформація колосся.

Цикадка смугаста зимує переважно у фазі яйця, яке комахи відкладають у тканини рослин, рідше зимують дорослі особини в рослинних рештках.

Навесні, з настанням сприятливих температур, відроджуються личинки, які починають інтенсивно харчуватися на сходах озимих та ярих зернових.

Протягом вегетаційного періоду може розвиватися кілька поколінь шкідника, тому активність цикадок спостерігається протягом усього літа.

Масова поява дорослих комах припадає на червень-липень, коли вони активно мігрують між полями та прилеглими узбіччями.

Восени, після збирання врожаю, популяція переміщується на багаторічні трави, де відбувається підготовка до зимівлі та відкладання яєць.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних білих плям на листі, які згодом зливаються в смуги та спричиняють хлороз.

Якщо рослина заражена вірусом, переданим цикадкою, листя набуває жовтого або червонуватого відтінку, а загальний вигляд культури стає пригніченим.

При огляді посівів у сонячну погоду можна помітити масові стрибки комах при наближенні до рослин, що свідчить про високу щільність популяції.

Пожовтіння кінчиків листя, що нагадує симптоми дефіциту мікроелементів, часто є наслідком діяльності скупчень цих сисних комах.

При детальному обстеженні на нижній стороні листя можна виявити скупчення личинок, які не здатні до швидких переміщень, на відміну від дорослих особин.

Ефективний захист базується на поєднанні агротехнічних заходів, зокрема боротьби з бур'янами та дотримання просторової ізоляції полів.

Використання стійких сортів зернових культур дозволяє знизити рівень ураження та зменшити потребу в інсектицидних обробках.

Хімічний контроль слід проводити за умови перевищення порогу шкідливості, використовуючи препарати системної дії, що проникають у тканини рослини.

• Систематична обробка країв полів для обмеження міграції комах.
• Використання інсектицидного протруєння насіння для захисту сходів.
• Проведення осінньої оранки для знищення місць кладки яєць шкідника.

Біологічні методи, такі як охорона природних ентомофагів, допомагають стримувати розмноження цикадок без застосування жорсткої хімії.