Кривава попелиця

Кривава попелиця (лат. Eriosoma lanigerum) — це небезпечний сисний шкідник, що належить до родини справжніх попелиць. Характерною особливістю комахи є виділення рідини червоного кольору при механічному пошкодженні, що і зумовило її назву.

Доросла особина має овальне тіло довжиною до 2 мм, вкрите густим білим восковим пушком. Цей наліт робить колонії попелиці схожими на білу вату, яка щільно вкриває гілки та стовбури дерев.

Цикл розвитку комахи дуже складний і включає чергування партеногенетичних поколінь. Зимують личинки переважно в тріщинах кори, на кореневій шийці або на коренях рослин-господарів.

Навесні, з настанням стабільного тепла, перезимували личинки активізуються і починають заселяти молоді пагони яблуні. Комаха надзвичайно плідна і за сезон може дати більше десяти поколінь.

Кривава попелиця часто розноситься вітром на великі відстані, а також заноситься в сади з неякісним посадковим матеріалом. Саме тому контроль шкідника починається з карантинних заходів у розплідниках.

Основним господарем цього шкідника є яблуня, проте він також може шкодити груші та айві. Попелиця висмоктує сік з тканин рослини, вводячи в них ферменти, що порушують обмін речовин.

У місцях пошкоджень утворюються специфічні розростання тканин — гали. Ці потовщення перешкоджають нормальному сокоруху, що поступово веде до виснаження окремих гілок або всього дерева.

На пошкоджених ділянках кора часто тріскається. Через ці рани до дерева проникають збудники вторинних хвороб, зокрема чорний рак, який може призвести до швидкої загибелі рослини.

Навала попелиці супроводжується сильним пригніченням росту дерева, передчасним пожовтінням та опаданням листя. Молоді дерева, сильно заселені шкідником, часто засихають протягом 2-3 років.

Втрати врожаю при сильному зараженні є значними, оскільки дерево витрачає сили на боротьбу з пошкодженнями замість формування плодів. Плоди на вражених деревах дрібнішають і втрачають смакові якості.

Одним із найважливіших заходів є використання стійких підщеп, які не схильні до пошкодження кореневої системи кривавою попелицею. Це забезпечує надійний захист на довгі роки.

Санітарна обрізка та видалення всіх пошкоджених гілок разом із подальшим їх спалюванням є обов'язковими. Важливо своєчасно видаляти прикореневу поросль, яка стає першим осередком розмноження.

Біологічний метод включає розселення афелінуса — природного паразита попелиці. Також ефективним є залучення в сад хижих комах, таких як сонечка та златоглазки.

Хімічний захист передбачає обприскування системними інсектицидами в моменти пікової активності шкідника. Через восковий наліт препарати повинні обов'язково містити прилипачі для кращого проникнення.

• Очищення кори від відмерлих залишків.
• Побілка стовбурів з дезінфікуючими компонентами.
• Контроль чистоти посадкового матеріалу.
• Своєчасна боротьба з мурахами, які сприяють поширенню попелиці.