Вербова волосиста попелиця

Вербова волосиста попелиця (Pterocomma pilosum) належить до родини справжніх попелиць. Це комаха, що має характерне густе опушення на тілі, через що отримала свою назву у багатьох європейських мовах.

Дорослі особини мають темно-коричневе або чорне забарвлення з характерним блиском. Вусики та ноги зазвичай світліші за основне забарвлення тіла, що допомагає при ідентифікації виду.

Вид розвивається з неповним перетворенням, утворюючи колонії на молодих пагонах дерев. У популяції зустрічаються як безкрилі, так і крилаті особини, що сприяють розселенню шкідника.

Личинки, що виходять з яєць навесні, мають менші розміри та світліше забарвлення. Вони одразу починають харчуватися соком молодих пагонів, що забезпечує швидке зростання чисельності колонії.

Зимують яйця шкідника у тріщинах кори верби, що дозволяє їм витримувати навіть суворі зими. З настанням весни цикл розвитку відновлюється з великою інтенсивністю.

##damage##

Основним об'єктом живлення для цього шкідника є верба у всіх її декоративних та дикорослих формах. Також попелиця може переходити на тополі, що робить її небезпечною для міських насаджень.

Харчуючись соком, комахи виснажують рослину, що призводить до загального пригнічення її росту. Це особливо небезпечно для молодих саджанців у розплідниках.

Під час інтенсивного живлення шкідники виділяють падь — солодку рідину, яка є поживним середовищем для сажистих грибів. Вони вкривають листя чорним нальотом, блокуючи фотосинтез.

Масове ураження призводить до того, що пагони зупиняються у рості та викривляються. Це суттєво псує зовнішній вигляд декоративних форм дерев, знижуючи їх ринкову вартість.

При критичній чисельності попелиці дерева можуть втрачати імунітет, стаючи легкою здобиччю для патогенних грибів та вторинних шкідників, що значно ускладнює догляд.

Перші личинки з'являються наприкінці весни, коли температура повітря стає сприятливою для їхнього розвитку. Це час активного руху соків у деревах.

Найбільша чисельність колоній спостерігається у червні та липні. У цей період комахи активно розмножуються, використовуючи всі доступні молоді пагони для харчування.

Протягом літа покоління змінюються швидко, що дозволяє шкіднику за короткий час повністю заселити дерево. Міграції крилатих форм зазвичай відбуваються в середині літа.

Восени самки відкладають яйця на корі, які залишаються там до наступного року. Цей етап є критичним для виживання виду в холодний період.

Погодні умови, такі як висока вологість, можуть сприяти поширенню грибкових захворювань у популяції попелиці, проте вони рідко повністю знищують чисельність шкідника.

Найбільш помітною ознакою є скупчення комах на гілках, які часто оточені великою кількістю мурах. Мурахи захищають попелицю, що дозволяє колоніям безперешкодно розвиватися.

Листя, уражене попелицею, поступово скручується і жовтіє. Якщо розгорнути такий листок, можна побачити велике скупчення волохатих комах різного розміру.

Блискучий, липкий наліт на поверхні листків — це сліди життєдіяльності попелиці. Згодом на цьому нальоті з'являється чорний сажистий наліт, що свідчить про занедбаність проблеми.

Верхівки пагонів можуть деформуватися, ставати викривленими та менш привабливими. Ріст дерева в цілому сповільнюється, що стає помітним у другій половині літа.

• Наявність липкого нальоту на листі.
• Активне пересування мурах по стовбуру.
• Скручування та деформація молодих пагонів.
• Поява сажистого нальоту на гілках.
• Передчасне опадання листя.

Захист починається з підтримання високого рівня агротехніки. Сильні дерева краще чинять опір шкідникам, ніж ті, що знаходяться у стані стресу через нестачу води чи добрив.

Використання інсектицидів системної дії є найефективнішим методом. Препарати проникають у сік рослини, роблячи його отруйним для попелиці на тривалий час.

Біологічний контроль передбачає створення умов для хижих комах, таких як сонечка та златоглазки. Не варто використовувати інсектициди широкого спектру без нагальної потреби.

Обробка оліями або мильними розчинами допомагає при малих популяціях. Це екологічний спосіб боротьби, який безпечніший для навколишнього середовища.

Для запобігання поширенню мурах необхідно встановлювати ловчі пояси на стовбурах дерев. Це обмежує доступ мурах до колоній попелиці, що дозволяє природним ворогам ефективніше полювати.