Турун шовковий

Турун шовковий (Poecilus sericus) — це жук із родини турунів (Carabidae), який вирізняється характерним шовковистим металевим блиском надкрил.

Дорослі особини мають довжину тіла від 10 до 13 міліметрів, забарвлені у темні кольори з бронзовим або синюватим відливом.

Личинки цього виду ведуть прихований спосіб життя у ґрунті, вони мають видовжене тіло та добре розвинений гризучий ротовий апарат.

Систематично цей вид належить до ряду Твердокрилі (Coleoptera) і є типовим мешканцем агроценозів, що проводить більшу частину життя в ґрунті.

Точна ідентифікація виду потребує вивчення мікроскопічних особливостей передньоспинки, оскільки в природі існує велика кількість споріднених видів.

Основна шкода завдається сходам сільськогосподарських культур у ранньовесняний період, коли жуки починають активно харчуватися після зимівлі.

Серед культур, що найбільше страждають від цього шкідника, варто виділити озиму пшеницю, жито та ячмінь.

Личинки, мешкаючи у верхньому шарі ґрунту, пошкоджують насіння, що проростає, та коріння молодих рослин, що призводить до зрідженості посівів.

Дорослі жуки пошкоджують проростки, вигризаючи тканини стебел, що значно ослаблює рослину та затримує її розвиток.

Найбільша шкодочинність проявляється у роки, коли через погодні умови розвиток сходів сповільнюється, залишаючи їх вразливими протягом тривалого часу.

Активність туруна шовкового починається напровесні, коли температура ґрунту стабільно перевищує позначку в 5–8 градусів тепла.

Масовий вихід імаго з місць зимівлі зазвичай синхронізований із фазою появи сходів озимих культур.

Цикл розвитку включає повне перетворення, причому зимують переважно дорослі жуки, ховаючись під рослинними залишками або в ґрунті.

У літній період інтенсивність харчування дорослих особин знижується, проте розвиток личинок у ґрунті продовжується до стадії заляльковування.

Зазвичай вид має одну генерацію на рік, тому поява молодого покоління жуків припадає на другу половину літа.

Першим симптомом пошкодження є наявність нерівномірно виїдених ділянок на листках, часто вздовж краю листової пластинки молодої рослини.

Характерною ознакою є раптова загибель сходів на стадії «шила» через пошкодження підземної частини стебла личинками або жуками.

При ретельному огляді ґрунту навколо пошкоджених рослин часто можна знайти особин туруна або їхніх личинок.

На полях пошкодження мають осередковий характер, найчастіше зосереджуючись у місцях з підвищеною вологістю або високою засміченістю.

У ранковий час жуків можна помітити під грудками землі або старими рослинними рештками, що є індикатором заселення поля шкідником.

Основним методом контролю є дотримання науково обґрунтованої сівозміни, що перериває цикл розвитку шкідника.

Якісний обробіток ґрунту, зокрема глибока оранка восени, дозволяє істотно знизити чисельність популяції, руйнуючи місця зимівлі.

Боротьба з бур'янами на полях та прилеглих ділянках позбавляє туруна місць схову та додаткового джерела живлення.

Застосування інсектицидного протруювання насіння є ефективним заходом для захисту сходів у критичний період їхнього розвитку.

Моніторинг чисельності популяції за допомогою ґрунтових пасток допомагає вчасно прийняти рішення про необхідність застосування хімічного захисту.