Планорбаріус метідженсіс

Planorbarius metidjensis належить до родини Котушкові (Planorbidae), ряду Базоомматофора. Це водний черевоногий молюск, який має характерну дископодібну мушлю.

Тіло молюска забарвлене у темні відтінки коричневого кольору, що дозволяє йому ефективно маскуватися в мулистому середовищі стоячих водойм.

Доросла особина має мушлю діаметром до 30 мм, яка складається з кількох витків, розташованих в одній площині, що є типовим для представників цього роду.

Вид поширений переважно в теплих кліматичних зонах і часто зустрічається в системах зрошення, де знаходить сприятливі умови для розмноження.

Систематично цей вид є об'єктом уваги не лише через пряму шкоду, а й через здатність переносити збудників паразитарних хвороб у водному середовищі.

Найбільшої шкоди цей вид завдає посівам рису, особливо на ранніх стадіях розвитку рослин, коли проростки дуже вразливі до механічних пошкоджень.

Молюски зішкрябують епідерміс молодих пагонів та кореневої системи, що призводить до значного пригнічення росту та нерівномірності посівів.

У разі інтенсивного розмноження популяції, вони здатні повністю знищити окремі ділянки поля, де рівень води забезпечує комфортне пересування котушок.

Крім пошкодження тканин, молюски забруднюють воду продуктами своєї життєдіяльності, що погіршує фітосанітарний стан рисових чеків.

Наявність великої кількості молюсків у каналах ускладнює проходження води та сприяє заростанню гідротехнічних споруд водними бур'янами.

Період активності молюсків розпочинається навесні, як тільки температура води у водоймах стабілізується на рівні вище 15-18 градусів за Цельсієм.

Найвищий рівень активності спостерігається протягом літніх місяців, коли відбувається масове відкладання яєць на стебла культурних рослин.

Життєвий цикл врегульований сезонними змінами температур, тому в літній період популяція може оновлюватися декілька разів, створюючи безперервний потік шкідників.

З настанням осені активність різко знижується, молюски готуються до зимівлі, опускаючись у глибші шари донних відкладень.

Особливо небезпечними для посівів є періоди стабільно теплої та вологої погоди, які сприяють виживанню та розмноженню личинок.

Основним сигналом про наявність шкідника є виявлення пошкоджених листків рису, які виглядають як поїдені або "ажурні" пластини.

Візуальний огляд поверхні води та прикореневої зони дозволяє побачити самих молюсків, які часто тримаються групами на водних рослинах.

Слизові сліди на вологих ґрунтах або на конструкціях шлюзів також можуть свідчити про активну діяльність котушок у нічний час.

Присутність порожніх мушель на берегах каналів або в місцях висихання чеків вказує на велику чисельність популяції у даній зоні.

Затримка у розвитку рослин на окремих ділянках поля без видимих ознак хвороб часто є наслідком пошкодження кореневої системи цими молюсками.

Агротехнічний контроль передбачає регулярне очищення каналів від водної рослинності, яка слугує кормовою базою та місцем відкладання яєць.

Ефективним заходом є періодичне просушування чеків, що призводить до загибелі молюсків, які позбавляються водного середовища.

Впровадження риб, що харчуються молюсками, у систему зрошення є дієвим біологічним методом зниження їхньої чисельності.

Хімічні засоби захисту (молюскоциди) застосовуються обмежено, з обов'язковим дотриманням екологічних норм для збереження якості води.

Використання фільтрів на вході в зрошувальну мережу дозволяє суттєво зменшити ризик потрапляння нових особин молюсків на площі посівів.