Перанабрус

Перанабрус (наукова назва Peranabrus scabricollis) належить до родини Справжні коники (Tettigoniidae), ряду Прямокрилі. Ця комаха має досить великі розміри та специфічний зовнішній вигляд.

Тіло дорослої особини масивне, вкрите грубими гранулами та шипами, що надає йому вигляду панцира. Забарвлення переважно темне, від бурого до чорного, що допомагає комасі ховатися серед рослинних решток.

Крила у цього виду значно вкорочені та недорозвинені, тому комахи втратили здатність до польоту. Пересування здійснюється переважно за допомогою стрибків або повільного повзання.

Статевий диморфізм виражений добре: самиці мають довший яйцеклад, що дозволяє їм відкладати яйця глибоко в ґрунт, захищаючи їх від несприятливих умов.

Розвиток відбувається за типом неповного перетворення. Личинки схожі на дорослих комах, але менші за розміром і проходять кілька стадій линьки перед статевим дозріванням.

Перанабрус є поліфагом, що живиться найрізноманітнішою рослинністю. Основної шкоди він завдає зерновим культурам, таким як пшениця, ячмінь та жито, пошкоджуючи як листя, так і генеративні органи.

Окрім зернових, шкідник активно поїдає бобові культури, зокрема люцерну та конюшину, завдаючи збитків пасовищам і сіножатям.

У періоди масового розмноження комахи можуть пошкоджувати овочеві культури, з'їдаючи молоді пагони та завдаючи непоправної шкоди врожаю на початкових етапах розвитку.

Харчова поведінка перанабруса характеризується всеїдністю, він може вживати навіть рештки інших комах, проте зелені частини рослин складають основу його раціону.

Шкодочинність полягає у фізичному знищенні значних обсягів зеленої маси, що призупиняє фотосинтез та розвиток рослин, призводячи до критичного падіння врожайності.

Життєвий цикл перанабруса тісно пов'язаний із чергуванням пір року та вологістю ґрунту. Зимують ці комахи виключно на стадії яйця, що залягають у верхніх шарах ґрунту.

Навесні, при встановленні сприятливої температури, відбувається відродження личинок, які починають активно харчуватися на перших зелених сходах.

Період розвитку личинок триває до початку літа, після чого вони перетворюються на імаго, які найбільш небезпечні в липні та серпні.

Після завершення періоду розмноження восени дорослі особини гинуть, залишаючи кладку яєць, які перебувають у стані діапаузи до наступного весняного сезону.

Погодні умови, зокрема рівень опадів навесні, суттєво впливають на чисельність популяції, оскільки висока вологість може стимулювати розвиток хвороб серед комах.

Першим візуальним сигналом зараження є наявність характерних отворів та обгризених країв листя на пшениці або інших злаках, що виглядають як рвані краї.

Типовим є формування осередків поїдання, коли цілі ділянки поля виглядають «обстриженими», що вказує на скупчення комах у цьому місці.

У денний час шкідників важко помітити через їхнє забарвлення, проте вранці та ввечері їх можна побачити під листям або біля коріння рослин.

• пошкоджене листя злаків;
• обгризені колоски;
• наявність екскрементів на рослинах;
• великі скупчення комах на краях поля.

Якщо пошкодження спостерігається на полях, що межують із необроблюваними ділянками, велика ймовірність, що причиною є саме міграція цих комах з місць резервації.

Основним агротехнічним заходом є глибока зяблева оранка ґрунту, яка сприяє загибелі яєць через їхнє механічне руйнування та переміщення на поверхню.

Боротьба з бур'янами навколо полів є обов'язковою, оскільки ці місця слугують природними сховищами, де перанабрус розмножується перед переходом на посіви.

При досягненні критичної щільності популяції необхідно застосовувати хімічні засоби захисту — інсектициди широкого спектру дії, що дозволені до використання.

Використання отруєних приманок по краях полів є доцільним для створення бар'єру, що перешкоджає масовому проникненню комах углиб посівів.

Варто сприяти збільшенню кількості птахів, які природним чином знищують личинок та дорослих комах, забезпечуючи екологічний контроль чисельності шкідника.