Мормонський цвіркун

Мормонський цвіркун (Anabrus simplex) є представником родини справжніх коників, хоча за зовнішнім виглядом та поведінкою нагадує велику нелітаючу сарану.

Це великі комахи, довжина тіла яких досягає 8 сантиметрів. Вони мають масивну голову та розвинені задні ноги, що дозволяють їм долати великі відстані під час міграцій.

Колір тіла досить мінливий і залежить від умов середовища, найчастіше зустрічаються особини від темно-коричневого до оливкового відтінків.

Біологічна стратегія виду базується на груповому способі життя, що дозволяє їм виживати в суворих умовах та домінувати в екосистемах у періоди масового розмноження.

Розвиток комах проходить неповне перетворення, де личинки зовні схожі на дорослих особин, але менші за розміром і не мають розвинених статевих органів.

Ці комахи є справжнім лихом для сільського господарства, оскільки споживають практично будь-яку рослинність, що трапляється на їхньому шляху під час міграції.

Особливо страждають посіви зернових культур, таких як пшениця, ячмінь, жито, а також кормові трави, які складають основу раціону в степових зонах.

Городні культури, картопля, капуста та плодові дерева також можуть бути повністю знищені внаслідок навали цих ненажерливих комах за короткий проміжок часу.

Шкодочинність проявляється у знищенні вегетативних органів, що призводить до припинення фотосинтезу та подальшої загибелі культурних рослин.

Крім того, пошкодження плодів і насіння знижує якість товарної продукції, роблячи її непридатною для реалізації або тривалого зберігання.

Життєвий цикл починається навесні, коли після прогрівання ґрунту з відкладених минулого року яєць виходять личинки першого віку.

У травні та червні спостерігається інтенсивний ріст личинок, які починають активно пересуватися та шукати джерела соковитої рослинної їжі.

Доросла стадія настає в середині літа, коли комахи стають статевозрілими та починають процес відкладання яєць у верхні шари ґрунту.

Пік міграційної активності зазвичай припадає на спекотні літні місяці, коли кормова база на природних пасовищах висихає, змушуючи зграї рухатися до оброблених полів.

Осінні холоди призводять до природної загибелі дорослих особин, залишаючи в ґрунті яйця, які гарантують відродження популяції наступного року.

Першою ознакою появи шкідника є виявлення великих скупчень комах на краях полів, які поступово просуваються вглиб посівів.

Типовий симптом — це «виїдені» ділянки на листках та стеблах, які виглядають так, ніби по полю пройшла газонокосарка або стадо худоби.

У вечірні години присутність цвіркунів видає гучний стрекіт, який стає майже оглушливим при високій щільності популяції на гектар площі.

Пошкоджені стебла часто виглядають обгризеними, а на поверхні ґрунту можна помітити сліди їхньої життєдіяльності у вигляді екскрементів.

• Оголені ділянки на полях.
• Масове скупчення великих комах біля доріг.
• Поїдання молодих пагонів під корінь.

Застосування інсектицидів на ранніх етапах розвитку личинок є найбільш ефективним способом стримування чисельності популяції на безпечному рівні.

Механічна обробка ґрунту, зокрема глибока оранка, руйнує місця відкладання яєць, що суттєво зменшує кількість майбутніх поколінь шкідника.

Встановлення бар'єрних огорож та створення ізоляційних смуг дозволяє уповільнити пересування зграй цвіркунів у напрямку цінних сільськогосподарських угідь.

Використання природних ворогів, зокрема птахів та дрібних ссавців, які живляться цими комахами, допомагає регулювати їх чисельність у природних умовах.

Постійний моніторинг полів дозволяє оперативно реагувати на появу вогнищ шкідника, мінімізуючи витрати на захисні заходи та втрати врожаю.