Педінус стегновий

Педінус стегновий (Pedinus femoralis) належить до родини чортілок (Tenebrionidae), ряду Твердокрилі (Coleoptera). Доросла комаха — це жук завдовжки 8–10 мм, що має овальну форму тіла та матово-чорне або смоляно-буре забарвлення.

Личинки педінуса за виглядом нагадують личинок коваликів (дротяників), досягаючи 15–20 мм у довжину. Вони відрізняються жовтувато-бурим кольором, щільними покривами та трьома парами розвинених грудних ніг, що забезпечують активне пересування у ґрунті.

Жуки ведуть переважно нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються під рослинними рештками, грудками ґрунту або у тріщинах землі, де перечікують спеку та вплив сонячного світла.

Цикл розвитку становить один рік. У наших кліматичних умовах жуки зимують у ґрунті, активізуючись ранньою весною, коли температура ґрунту стає достатньою для життєдіяльності.

Заляльковування комах відбувається в кінці весни або на початку літа в ґрунті на глибині 10–15 см. Нове покоління жуків активно живиться протягом літа до настання холодів.

Це поліфаг, який завдає значної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам. Особливо потерпають зернові злаки: пшениця озима та яра, ячмінь, жито та кукурудза.

Також до переліку рослин, що пошкоджуються, входять сходи цукрового буряка, соняшнику, тютюну та багатьох овочевих культур. Шкоди завдають як дорослі жуки, так і їхні личинки.

Імаго педінуса пошкоджують насіння, що проростає, перегризаючи зародок, що призводить до зрідженості посівів. Крім того, вони об’їдають молоді сходи, знищуючи точку росту.

Личинки живуть у верхніх шарах ґрунту, пошкоджуючи висіяне насіння та підгризаючи коріння молодих рослин. Це призводить до ослаблення рослин, їх пожовтіння та часто повної загибелі.

Найбільш вразливими є посіви у фазі від проростання до кущіння. Особливо небезпечним є період затяжної холодної весни, коли сповільнений розвиток культури робить її доступною для шкідника протягом тривалого часу.

Масова поява жуків на поверхні ґрунту спостерігається навесні, зазвичай з кінця квітня по червень, що збігається з фазою проростання основних сільськогосподарських культур.

Друга хвиля активності шкідника припадає на кінець літа — початок осені (серпень-вересень). У цей час молоде покоління жуків інтенсивно живиться перед зимівлею.

Погодні умови мають вирішальний вплив на чисельність популяції. Прохолодна та затяжна весна сприяє підвищенню шкодочинності, оскільки подовжується період вразливості молодих рослин.

У літню спеку активність жуків може знижуватися, але вони продовжують живитися бур'янами, зберігаючи високий рівень життєздатності до осені.

Зимівля імаго відбувається глибоко у ґрунті, де комахи перебувають у стані спокою до настання сприятливих весняних температур.

Основними ознаками присутності шкідника є поява «лисин» на полі, де посіви рідкі або зовсім не зійшли через поїдання насіння.

Під час огляду посівів можна помітити пошкоджені сходи: вони мають сліди обгризання біля основи стебла, коріння може бути пошкоджене або повністю перегризене.

Жуків можна виявити під час огляду поля у вечірній час або перевіряючи затінені місця під грудками ґрунту, особливо якщо на полі залишено багато пожнивних решток.

Розкопки вздовж рядків показують наявність насіння з виїденими порожнинами. Зародок часто відсутній, що робить насіння нездатним до подальшого розвитку.

Для моніторингу рекомендується використовувати ґрунтовий метод контролю — просіювання зразків ґрунту або встановлення пасток для обліку чисельності комах.

Ефективним агротехнічним методом боротьби є глибокий обробіток ґрунту (оранка), що руйнує місця скупчення шкідника та призводить до його загибелі взимку.

Необхідно ретельно контролювати чисельність бур'янів, оскільки вони служать джерелом їжі для жуків у періоди, коли культурні рослини відсутні на полі.

Оптимальні строки сівби сприяють швидкому проходженню фази проростання, що зменшує ризик пошкодження рослин педінусом.

Хімічний захист насіння перед посівом за допомогою протруйників на основі неоникотиноїдів є найнадійнішим способом запобігання втратам врожаю на початкових етапах розвитку.

• Дотримання сівозміни, що обмежує накопичення шкідників.
• Використання принадочних площадок у місцях високої концентрації комах.
• Проведення моніторингу за допомогою феромонних пасток для своєчасного вжиття заходів.