Парадроміус лінійний

Парадроміус лінійний (Paradromius linearis) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Це невеликий жук, тіло якого має довжину від 4 до 6 міліметрів і відрізняється видовженою формою.

Забарвлення комах варіюється від світло-бурого до червонувато-коричневого, часто з наявністю характерної темної плями на надкрилах. Вони мають розвинені крила, що забезпечує здатність до активної міграції.

Біологічно ці жуки вважаються ентомофагами, проте за несприятливих умов середовища вони переходять на живлення тканинами культурних рослин, що перетворює їх на фітофагів.

Ротовий апарат жука грызучого типу, пристосований до пошкодження молодих тканин та зернівок злакових культур у період їх формування та дозрівання.

Личинки ведуть прихований спосіб життя, розвиваючись переважно у ґрунті або рослинних рештках, що ускладнює їх раннє виявлення під час моніторингу посівів.

Найбільшої шкоди цей вид завдає посівам зернових колосових культур, зокрема пшениці, ячменю та житу, особливо в стадії молочної стиглості зерна.

Жуки виїдають вміст зернівок у колосках, що безпосередньо впливає на масу та якість майбутнього врожаю, знижуючи ринкову вартість товарного зерна.

Крім зернових, шкідник може бути помічений на багаторічних травах, які використовує як тимчасове джерело живлення та місце розмноження протягом вегетації.

У посушливі роки спостерігається значне підвищення агресивності жуків, оскільки вони шукають вологу та поживні речовини в соковитих частинах рослин, пошкоджуючи листя та стебла.

Пошкодження молодих пагонів на ранніх фазах розвитку рослини може призводити до пригнічення росту та підвищення вразливості до вторинних інфекцій.

Вихід жуків із місць зимівлі починається ранньою весною, коли температура ґрунту стабільно перевищує позначку у 8–10 градусів тепла.

Пік активності комах припадає на фазу кущення зернових, після чого вони активно розселяються по полю для живлення та відкладання яєць у верхній шар ґрунту.

Протягом літа розвивається одне або два покоління шкідника, залежно від температурного режиму сезону та рівня вологості в агроценозі.

Восени, зі зниженням температурного фону, жуки переходять у стан діапаузи, ховаючись у тріщини ґрунту або під рослинні рештки, де й зимують до весни.

Повний цикл розвитку включає метаморфоз від яйця до дорослої особини (імаго), причому саме імаго є основною стадією, що перезимовує.

Ознакою наявності шкідника є наявність виїдених порожнин у зернівках колоса, які виглядають як нерівномірні пошкодження шкірки зерна.

На листі можна спостерігати дрібні механічні пошкодження, що з часом перетворюються на некротичні плями через проникнення патогенних мікроорганізмів.

При огляді посівів у ранні години можна виявити самих жуків у пазухах листя або безпосередньо на колоссі, де вони активно живляться.

Зменшення загальної продуктивності колоса та поява щуплого зерна при огляді врожаю є непрямим підтвердженням пошкодження посівів парадроміусом.

Наявність екскрементів на стеблах та у пазухах листків є важливим діагностичним показником інтенсивності заселення поля шкідниками.

Основою захисту є глибока зяблева оранка, яка значно скорочує чисельність популяції, що зимує у ґрунті, шляхом механічного знищення та винесення личинок на поверхню.

Дотримання сівозміни та знищення бур'янів на полях і навколо них позбавляє шкідника місць для резервації та живлення в міжсезоння.

При виявленні перевищення ЕПВ застосовують інсектициди контактно-кишкової дії, що дозволяють швидко знизити чисельність дорослих комах у посівах.

Важливим є використання якісного протруєння насіння, яке захищає сходи від раннього заселення шкідливими комахами.

• Регулярний моніторинг посівів з використанням пасток.
• Своєчасне збирання врожаю для мінімізації пошкоджень зерна.
• Застосування біологічних методів контролю, де це можливо.