Малий борошноїд

Малий борошноїд (лат. Palorus subdepressus) — це небезпечний шкідник запасів, що належить до родини чортілок (Tenebrionidae). Дорослий жук має довгасте, сплющене тіло довжиною близько 3 мм, забарвлене у коричневі тони.

Личинка шкідника має циліндричну форму та світлий відтінок тіла, вона дуже активна і здатна проникати в найменші щілини, де накопичуються залишки продуктів.

Ці комахи віддають перевагу напівтемним місцям, тому їх важко помітити на ранніх стадіях заселення складських приміщень чи ємностей для зберігання.

Розвиток комах проходить у товщі зернової маси, де підтримується певний температурний режим та вологість, необхідні для їхнього життєвого циклу.

Через свої малі розміри жуки часто залишаються непоміченими під час стандартного візуального огляду, що потребує використання спеціальних приладів для моніторингу.

Цей шкідник пошкоджує зерно пшениці, жита, ячменю, а також борошно, крупи, висівки та сушену плодоовочеву продукцію, що зберігається тривалий час.

Личинки найчастіше виїдають зародок зернівки, що призводить до повної втрати схожості насіннєвого матеріалу та зниження його загальної якості.

В результаті життєдіяльності борошноїда зернова маса забруднюється екскрементами, шкурками личинок та залишками загиблих комах, що псує товарний вигляд продукції.

Масове розмноження шкідника призводить до підвищення вологості та температури в зерновому насипу, провокуючи розвиток пліснявих грибів.

Економічні збитки від діяльності цього комахи можуть бути значними, особливо на великих елеваторних комплексах при порушенні умов зберігання.

У теплих та отапливаних складах малий борошноїд розмножується цілорічно, оскільки оптимальна температура для нього становить понад 20 градусів Цельсія.

Тривалість одного покоління сильно залежить від умов середовища, при сприятливій температурі та вологості розвиток відбувається дуже стрімко.

Самка відкладає яйця безпосередньо у субстрат, що забезпечує личинкам надійний захист та легкий доступ до їжі після появи на світ.

При зниженні температури активність жуків зменшується, проте вони здатні витримувати тривалі періоди без їжі, чекаючи на кращі умови.

Зимовий період у неопалюваних сховищах комахи перечікують у глибших шарах зерна, де температура залишається відносно стабільною.

Першою ознакою зараження є зміна запаху зерна, що стає затхлим, а також поява на поверхні насипу дрібної борошняної пилу та уламків зерна.

При сильному зараженні можна побачити самих жуків, які виходять на поверхню у вечірній час або при переміщенні зерна на елеваторі.

Наявність у зерні дрібних отворів або пошкоджених оболонок насінин вказує на те, що всередині вже працюють личинки шкідника.

• Поява специфічного солодкуватого або затхлого запаху.
• Наявність грудочок борошна, склеєних виділеннями шкідника.
• Візуальна присутність жуків на стінах чи обладнанні.
• Зниження сипучості зернової маси внаслідок забруднення.

Регулярний контроль проб на наявність живих особин є обов'язковим для своєчасного вжиття заходів щодо порятунку партії зерна.

Основним методом контролю є суворе дотримання санітарного режиму на складі, що включає регулярне прибирання пилу та залишків зерна.

Перед закладанням нового врожаю необхідно проводити ретельну дезінсекцію приміщень за допомогою інсектицидів контактної або фумігаційної дії.

Сушіння зерна до значень вологості нижче 14% значно обмежує можливості для розмноження малого борошноїда та інших коморних шкідників.

Використання герметичних ємностей для зберігання насіннєвого матеріалу запобігає проникненню комах із зовнішнього середовища.

У разі виявлення вогнищ зараження рекомендується проводити фумігацію згідно з інструкціями щодо застосування хімічних препаратів для боротьби зі шкідниками запасів.